49-річний Володимир Андрійчук і його 28-річний син Євгеній – водії пожежно-рятувальних частини, що в м. Бердичів.
Присвятити свої життя допомозі людям і їх порятунку вирішили за покликом своїх сердець. За спинами батька з сином вже численні виїзди на надзвичайні події та ситуації на різних видах пожежної й спеціальної техніки. Від швидких та вправних дій водія залежить успішний процес ліквідації надзвичайних подій. Адже саме він доставляє особовий склад туди, де потребують допомоги люди. А це рух по жвавому місту на важких багатотонних автомобілях. Також це швидкість дій у подачі води на гасіння пожежі, забезпечення її безперебійної подачі, заправка пожежних автоцистерн водою від гідрантів чи з водойм тощо.
Батько з сином із гордістю говорять про важливість їхньої роботи, а також про те як вони хочуть передавати професійні знання з покоління в покоління. Для них рятувальна справа – це не просто робота, це сімейна традиція, що наповнена глибоким змістом.
«Ми з сином завжди кажемо, що будемо з покоління в покоління передавати свій досвід та нести цю службу. Для мене дуже важливо, що син обрав цей шлях. Я знаю, наскільки непростою може бути наша робота, але водночас вона приносить неймовірне задоволення, коли ти бачиш результати своєї праці – врятовані життя, полегшення на обличчях людей. Передавати свій досвід синові – це не лише допомога йому у професії, а й внесок у те, щоб наша служба ставала ще сильнішою. Адже молоде покоління – це ті, хто прийматимуть естафету й продовжуватимуть нашу справу навіть після нас», – зазначає Володимир.
«Я ще з малечку завжди захоплювався та й зараз захоплююся тим, що батько робить. Він не просто навчив мене керувати різною технікою чи розуміти тактику дій на виїзді. Він показав мені, що бути рятувальником – це значить бути частиною чогось більшого. Це відповідальність за життя інших, готовність віддати свої сили, час і навіть ризикувати, аби допомогти. Його досвід для мене безцінний, бо таких речей не навчать у жодній школі. Я гордий бути частиною цієї династії і теж хочу передавати ці знання далі, можливо, навіть своїм дітям у майбутньому. Адже служба рятувальника – це не просто робота, це частина нашої родинної історії» – підсумовує Євгеній.
Для них обох ця справа стала більше ніж професією – це родинна цінність, символ єдності та служіння суспільству. Передаючи досвід, вони створюють ланцюжок поколінь, у якому зберігається сила традицій, відданість професії та готовність допомагати іншим.