Рекордний улов у 18,5 кг: захисник із Житомирщини розповів про своє головне захоплення

Він знає, де на Гуйві водяться щуки, і як спіймати велетенського судака. Кореспондент сайту «Субота Онлайн» дізнався, про що мріє досвідчений рибалка Євгеній Торянік, поки боронить нас від ворога в лавах ЗСУ.

Війна змінила графік життя кожного українця, але вона не здатна відібрати у нас те, що ми любимо. 29-річний Євгеній Торянік із селища Озерне, що у Житомирському районі, знає про це не з чуток. За фахом він — тренер-викладач, за покликанням душі — професійний рибалка, а нині — військовослужбовець ЗСУ, який тримає небо над нашими головами.

Як розповіли журналістові сайту «Субота Онлайн» знайомі та сам герой, раніше його часто можна було зустріти на берегах водойм із вудкою в руках. Зараз вільного часу обмаль, адже пріоритет один — захист країни. Проте думками він часто повертається туди, де тиша, водна гладь і азарт очікування клювання.

Від горіхової вудки до всеукраїнських турнірів

Кореспондент «Суботи Онлайн» дізнався, що любов до риболовлі у Євгенія родом із дитинства.

— Рибалю з 6 років, — поділився захисник. — Навчив цього заняття дідусь Валентин Сергійович. З ним ми рибалили ще простими горіховими вудками в селі Скоморохи, в Озерному та на річці Гуйва.

Це дитяче хобі переросло у серйозний спорт. Євгеній є членом Житомирського клубу прихильників ловлі коропа. Більше того, він — призер солідних Всеукраїнських турнірів. Зокрема, виборював «срібло» на змаганнях у Прилбичах (Львівщина) та Кричевичах (Волинь).

Його особисті рекорди вражають навіть бувалих рибалок:

Найбільший трофей — короп вагою 18,5 кг.
Хижаки теж не пасуть задніх: траплялися щуки до 5 кг та судаки вагою близько 4 кг.

Родинна традиція та мрії про мирний ранок

Євгеній рибалить цілий рік — і в літню спеку, і в зимові морози. Нещодавно йому вдалося вполювати гарного судака на річці Ірпінь у Корнині на Київщині, хоча, як зазначає сам воїн, цей хижак трапляється і в нашій рідній Гуйві.

Але найцінніші моменти — це не спіймані кілограми, а час, проведений з родиною. Влітку до Євгенія на березі часто приєднуються найдорожчі люди: кохана дружина Наталія, донечка Полінка та син Андрій. Саме заради їхнього спокою та безпечного майбутнього він зараз носить піксель.

— Нехай клює сьогодні, завтра і завжди… — жартує Євгеній Торянік.

І в цьому простому побажанні криється глибокий зміст: нехай продовжується життя, нехай буде мир, і нехай кожен захисник повернеться до своєї улюбленої справи.