Гарячі новини

Поліцейський Іван Гераїмчук загинув у перестрілці з ворогом на підступах до столиці

26 лютого уночі службовий автомобіль групи реагування патрульної поліції місцевого підрозділу неподалік Народичів, що на Житомирщині, потрапив у засідку. Тривала третя доба війни, а події розгортались за 30 км від кордону з Білоруссю і війська ворога уже просувались до столиці. Під час перестрілки смертельне поранення отримав 40-річний Іван Гераїмчук. Указом Президента України майор поліції нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

«Ми вчилися в одному класі, але зустрічатись розпочали уже після школи. Хоча, напевно, з 8-го мені уже подружки казали, що Іван у тебе закоханий. Пригадую, якось тиждень я не була у школі, захворіла, а коли прийшла, то він просто засипав питаннями: «Іринко, як ти? Що трапилось?…» А потім, уже у 10 класі, він щоранку бігав і спеціально через мою вулицю, щоб поговорити зі мною», – згадує дружина загиблого поліцейського Ірина Гераїмчук, – На випуск усім класом загадували бажання і записували їх, аби  зібратись разом через 5 років і перевірити, що збулось. Я теж разом з усіма залишила свою дівочу мрію. Але, чесно сказати, згодом навіть забула про це. А Іван – ні. Він сидів позаду мене, коли ми писали, і, думаю, прочитав. Я написала: «Вийти заміж за міліціонера і народити двох дітей – хлопчика і дівчинку».

Іван, попри бажання батька, який бачив сина студентом аграрного технікуму, вступив до Донецького інституту внутрішніх справ. На складання Присяги на вірність українському народові Ірина приїздила до нього уже закохана і з нетерпінням чекала нетривалих відпусток.

Хлопцеві після сільської школи на перших порах непросто давалось навчання, найскладніше виходило із французькою, прогалини в якій самостійно долати було неможливо. Але він і тут впорався – влаштувався лаборантом у кабінет іноземної мови та таки зумів скласти іспит.

Тож врешті у липні 2003 року Іван Гераїмчук розпочав свою службу старшим інспектором дорожньо-патрульної служби ДАІ окремого батальйону ДПС ВДАІ УМВС України в Житомирській області.

«З другою частиною мого бажання ми впорались разом», – посміхається крізь сльози жінка.
У подружжя двоє дітей – 16-річний Владислав та 5-річна Віолета.

«Він умів з ними домовлятись про все на світі. От у нього виходило розуміти дітей, майже без слів, з пів погляду: що хочуть, чому вередують, як виховувати…», – розповідає Ірина.

«Батько навчив, напевно, найбільше поважати працю. Нині мені жодна робота не страшна – можу точно сказати, що я вмію багато, а чого не можу – то знаю, як осягнути. І на тракторі навчив, і в техніці розбиратись, – продовжує розмову син Владислав. – Якщо тато був вихідний, ми – відразу у село. Там завжди є з чим поратись. Він був серйозний, дуже відповідальний, працьовитий і добрий! Найкращий у світі тато!»

Мама Галина Володимирівна розповідає, що близько півтора року тому раптово не стало батька, і Іван повністю взяв на себе усі турботи про неї та реалізацію намірів, які спланував чоловік:

«У нього вихідний чи яка вільна хвилина – спішив у село. За цей рік він зробив майже все у господарстві, що  хотів, та не встиг батько. І весь час утішав мене: мамо, не переживай… усе буде добре… Він дуже добрим був… Ростили, учили, думали, що на старість поміч буде…»

Того дня, 26 лютого, чоловік разів п’ять  телефонував дружині. Розмови були короткими, але, за словами Ірини, важливими тим, що вона просто чула його. А він турбувався і просив негайно збиратись і виїжджати з Житомира, оскільки він більш ніж за сотню км від них і не може зараз їх вивести у більш безпечне місце сам.

«Чесно сказати, у перший день, я все не могла зрозуміти, чому він і вимагає, і просить одночасно виїздити. Як і всі, просто до кінця не усвідомлювала, що війна ось тут, уже просто тут… А він все наполягав: забирай дітей і негайно… Ми поїхали, у перших числах березня, і лише тому, що він так просив… Але він все одно залишається поряд: душа його поряд, я завжди його відчуваю… Він теж знає, що недарма загинув. Загинув за свою Батьківщину, за майбутнє наших дітей, щоб вони були щасливими…»,– згадує дружина.

Увечері 26 лютого Іван Гераїмчук з колегами виїхали перевіряти повідомлення про подачу світлових сигналів у сторону агресора з пожежної вежі у с. Заліссі  Народицької громади. До кордону з Білоруссю, звідки уже вдерлася на Полісся російська орда, менше ніж 20 км.  Коли поліцейські спробували затримати осіб, які перебували на місці, ті відкрили по ним вогонь та почали тікати на  автомобілі. Переслідування не дає результати, а на зворотному шляху поліцейські потрапляють у засідку. Службовий автомобіль поблизу с. Яжбереня, неподалік смт Народичів, майже впритул розстрілюють. Від отриманих поранень на місці гинуть майори поліції Іван Гераїмчук та Володимир Солодчук. Ще двоє, лейтенант поліції Владислав Трет’як та старший сержант поліції Ігор Рушелюк, отримують поранення.

Колеги Івана Андрійовича згадують його, як надійного товариша і відповідального колегу:

«Знайомий з ним майже 20 років. Був моїм наставником і завжди говорив: приймаючи рішення, завжди керуйтесь принципом – зробити треба по-людськи, а потім по правилах. Дуже людяним був і справжнім патріотом. Для нас він герой!»,– говорить старший інспектор Управління превентивної діяльності ГУНП Андрій Яцко.

«Я на службу прийшов лише тому, що з дитинства бачив Івана Андрійовича. Він жив з нами по сусідству і я спостерігав, як він увечері повертається, а уранці йде на роботу. Таким він був добрим і мужнім! Для мене дуже сильний приклад і мотив був стати поліцейським», – розповідає дільничний офіцер поліції сектору поліцейської діяльності №1 ВП №1 Коростенського РУП Владислав Трет’як.

«У мене склалось враження, що його знав кожен водій Народицької громади: від 16 і до 80 років. Безпека дорожнього руху була його безпосередня зона відповідальності. Принциповість до тих, хто сідає за кермо у нетверезому стані, і влучне слово для тих, хто ігнорує ремені безпеки чи шоломи. З кожним знав, як правильно поспілкуватись, щоб людина зрозуміла, чому має нести покарання або чому не робити такого більш ніколи», – згадує начальник сектору поліцейської діяльності №1 ВП №1 Коростенського РУП Олександр Куліш.

Указом Президента України 10 березня №124 від 10 березня 2022 р. інспектор з реагування патрульної поліції сектору поліцейської діяльності № 1 (смт Народичі) відділу поліції № 1 (м. Овруч) Коростенського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Житомирській області майор поліції Іван Андрійович Гераїмчук нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Слідкуйте за нашими новинами в Телеграм-каналі Субота Онлайн

Схожі матеріали

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Fill out this field
Fill out this field
Будь ласка, введіть правильний email.
You need to agree with the terms to proceed

Залишити коментар Facebook