Клим Поліщук — один із найяскравіших, але надовго забутих представників української літератури Розстріляного Відродження, чий творчий доробок лише зараз повертається до читача. Цей талановитий сатирик, проникливий психолог і майстер “готичної” прози народився саме на Житомирщині, у селі Краснопіль, 25 листопада 1891 року.
Житомир — колиска натхнення
Попри бідність родини, Поліщук здобув початкову освіту завдяки батькові. Змалку він виявляв хист до віршування та малювання, заробляючи на життя створенням вивісок і географічних карт для місцевих шкіл.
Світочем для юного Клима став Тарас Шевченко. Його перші поезії друкувалися в періодиці, а журнал “Рідний край” навіть закликав допомогти талановитому юнакові здобути освіту. На цей заклик відгукнувся житомирський просвітянин Всеволод Масюкевич, який допоміг Поліщуку виїхати до Петербурга вчитися при Академії мистецтв.
Повернувшись до Житомира у 1912 році, Клим Поліщук працював у губернському земстві. Він активно заглиблювався у вивчення українських міфів, разом із Масюкевичем та Савенком заснував часопис “Струмок”, а під час подорожей західними регіонами України збирав фольклор.
Переслідування за “Мазепинщину” та жахи війни
Громадська активність не залишилася непоміченою. У 1915 році Поліщук потрапляє за ґрати, будучи звинуваченим у “мазепинщині”, і був висланий спочатку в Кременчук, а потім у Курськ.
За рік його мобілізували на північний фронт. У цей період він створив низку нарисів про жахіття Першої світової, які пізніше ввійшли до книги “Серед могил і руїн” (1918).
Повернувшись до Києва під час Української революції 1917 року, він став активним учасником мистецького життя, співзаснувавши об’єднання “Музагет” та “Мистецький цех”.
Найплідніший період і фатальний переїзд
У 1920-х роках Поліщук переїхав до Галичини. Цей період був найпліднішим. Тут з’явилися його найвідоміші твори у жанрі “новели факту” та “готичної” прози: “Червоне марево”, “Розп’ята душа”, “Гуляйпільський батько” й “Отаман Зелений”. У Галичині він одружився з письменницею Галиною Мневською та створив родину.
У 1925 році, на наполягання дружини, письменник вчинив фатальний крок — переїхав до Харкова, тодішньої столиці УСРР. Хоча спочатку його твори користувалися популярністю, особисте життя швидко зруйнувалося.
Трагедія Розстріляного Відродження
На початку листопада 1929 року Клим Поліщук був безпідставно заарештований за звинуваченням у приналежності до неіснуючої Спілки визволення України (СВУ). Існували чутки, що до цього міг бути причетний донос колишньої дружини.
У січні 1930 року йому оголосили вирок — 10 років таборів. Він відбував покарання в Карлагу, а потім на Соловках.
Мрії про свободу були жорстоко обірвані. 3 листопада 1937 року постановою “трійки” НКВС Клима Поліщука разом із сотнями інших українських діячів культури розстріляли у сумнозвісному урочищі Сандармох.
Клим Поліщук був реабілітований лише за часів незалежності України — 14 квітня 1992 року. Його творчість, наповнена українською міфологією, сатирою та глибоким психологізмом, є незаперечною частиною нашої культурної спадщини.
Проклятого віку музична струна, Далека і близька чудова мана, Сміється промінням жадобних очей, Палає горінням кривавих ночей, – Про неї легенди снує сатана… Не знав я ніколи імення її, Та з нею єднались жадання мої. Без неї про щастя я мріять не смів, А з нею вмирає натхненний мій спів, Як гинуть під стужу в гаях солов'ї. Самотній блукаю на чорній стерні, В стерні догоряють забуті вогні, – Вона ж, як проклятого віку мана, Моїми слідами слідкує подна І знає про неї один сатана…
