У зимовому поліському лісі можна пройти зовсім близько від зайця й навіть не помітити його. Буро-сіре літнє хутро цієї тварини до зими стає майже сніжно-білим. Чорними залишаються лише кінчики вух. Так виглядає заєць-біляк — рідкісний мешканець півночі Житомирщини, занесений до Червоної книги України.
Колись біляка в Україні навіть вважали зниклим або випадковим гостем із сусідніх країн. Згодом його присутність підтвердили в північних районах Полісся, зокрема на Олевщині. Один із небагатьох його українських притулків — Поліський природний заповідник.
Білий узимку, буро-сірий улітку
Заєць-біляк змінює забарвлення двічі на рік. У теплий сезон його хутро буро-сіре й допомагає ховатися серед трави, торішнього листя та лісової підстилки.
Восени починається линяння. Темна шерсть поступово змінюється світлою, і взимку тварина стає білою. На снігу такий заєць майже зливається з навколишнім простором.
Є деталь, яку природа залишила незмінною: кінчики вух біляка чорні протягом усього року.
За описом Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника, довжина тіла дорослого біляка становить від 44 до 74 сантиметрів, а вага — приблизно 2,5–5,5 кілограма.
Узимку біляк нагадує великого білого кролика з довгими задніми лапами. Але це справжній дикий заєць, добре пристосований до життя в лісах і до пересування снігом.
Як відрізнити біляка від звичайного русака
В Україні живуть два види зайців — русак і біляк. Русака частіше бачать у полях, на луках та біля сільськогосподарських угідь. Біляк переважно тримається лісових територій півночі країни.
Улітку вони можуть бути досить схожими. Але придивіться до кількох особливостей:
- Зимове хутро. Біляк стає білим, тоді як русак зберігає переважно буро-сіре забарвлення, хоча взимку може світлішати.
- Вуха. У біляка вони відносно коротші. Чорні кінчики є в обох видів.
- Хвіст. У русака зверху є темна смуга, а в біляка чорного забарвлення на хвості немає.
- Задні лапи. У біляка вони густо вкриті шерстю, що допомагає пересуватися пухким снігом.
Остання особливість особливо цікава. Широкі вкриті шерстю ступні розподіляють вагу тварини, тому вона менше провалюється в сніг. Швейцарський національний парк порівнює такі лапи зі снігоступами.
Де на Житомирщині водиться білий заєць
За даними Червоної книги України, зайця-біляка достовірно відзначали в Олевському районі Житомирщини. Він також трапляється в північних частинах Сумської та Чернігівської областей.
На відміну від звичайного русака, який поширений майже по всій Україні, біляк опинився на південній межі свого великого природного ареалу.
Про його присутність у Поліському природному заповіднику повідомляв департамент екології Житомирської ОДА. Біляка там називають одним із характерних тайгових видів поряд із риссю, лосем, глушцем і бородатою совою.
У попередніх облікових матеріалах Червоної книги для Поліського заповідника та прилеглих місцевостей наводили оцінку до 50 особин. Це показує, наскільки невеликою була місцева популяція.
Такі зайці не тримаються постійно на відкритих місцях. Вони можуть перебувати серед густих кущів, у мішаних лісах, біля заболочених ділянок і річкових заплав.
Чому біляка так рідко бачать люди
Річ не лише в білому хутрі. Біляк веде переважно присмерковий спосіб життя — найбільш активний у години, коли денне світло слабшає або тільки з’являється.
Він не будує постійних нір, як кролик. Для відпочинку обирає захищені місця серед рослинності, а взимку може влаштовувати схованки у снігу.
Улітку тварина їсть трави, злаки, лісові ягоди. Коли все вкривається снігом, переходить на інший корм: молоді пагони, бруньки та кору дерев і кущів.
Ворогів у біляка вистачає. На нього полюють лисиці, вовки та рисі. Останні також мешкають у поліських лісах. Раніше ми розповідали, яких рідкісних тварин виявляли під час досліджень лісів на півночі Житомирщини.
Серед причин скорочення чисельності біляка Червона книга України називає вирубування лісів, браконьєрство та посилення тиску хижаків, зокрема лисиць.
Біле хутро може стати небезпекою, якщо сніг запізнюється
Зимове маскування добре працює на білому снігу. Але що відбувається, коли заєць уже змінив хутро, а земля досі темна?
Тоді його природний захист частково втрачає перевагу. Білу тварину на темному ґрунті або серед бурої рослинності помітити значно легше.
Це явище досліджують науковці в різних частинах світу. У серпні 2026 року в журналі Ecology and Evolution опублікували дослідження сезонної зміни хутра зайців-біляків на японському острові Хоккайдо.
Дослідники порівняли осіннє й весняне линяння в роки з різними строками появи та танення снігу. Виявилося, що восени зміна забарвлення не завжди встигає пристосуватися до фактичного снігового покриву. Через це тварини певний час можуть залишатися білими на темному тлі.
Подібну проблему раніше виявили й у європейських популяцій. Дослідження шотландських біляків показало, що скорочення тривалості снігового сезону збільшує період, коли колір хутра не збігається з навколишнім середовищем.
Для рідкісного мешканця українського Полісся це ще одна причина берегти природні місця існування — лісові масиви, кущові зарості та заболочені ділянки.
Чи можна побачити біляка в Поліському заповіднику
Біляк залишається одним із найрідкісніших представників місцевої фауни, тому навіть звичайна прогулянка відповідними місцями не означає зустрічі з ним.
До того ж сьогодні самостійно вирушати вглиб Поліського заповідника небезпечно. На природоохоронному порталі України зазначено, що частина території замінована. Відвідування можливе лише з дозволу прикордонників і в супроводі працівника установи.
Заєць-біляк перебуває під охороною Червоної книги України. А його здатність змінювати хутро від буро-сірого до білого залишається однією з найцікавіших особливостей дикої природи Житомирського Полісся.
На Житомирщині є піщані дюни посеред боліт: Поліському заповіднику виповнюється 58 років
Хочете більше цікавих новин і корисних матеріалів?
Підписуйтеся на Суботу Онлайн у Telegram або Facebook.
