Багато пережила й побачила в житті…
Днями 100-літній ювілей святкувала ветеран праці, учасниця Другої світової війни, мати-Героїня, жителька с.Мотовилівки Любарської територіальної громади, колишня сумлінна і багаторічна працівниця місцевого колгоспу Палажка Климівна Калініна.
Нелегкими були життєві шляхи поважної старожилки. У 8 років вона залишилася сиротою. А після закінчення місцевої школи вона їде працювати на Донбас. Тут познайомилася з хлопцем Сергієм. На початку Другої світової війни вона повертається до рідного села, а її коханий — іде захищати її від ворога на війну. Після війни вони одружилися, пізніше побудували гарний будинок, виростили і виховали п’ятеро доньок, яких зуміли належним чином поставити на ноги. Дочекалася онуків та правнуків, які звеселяють оселю бабусі сьогодні.
З нагоди ювілею бабусю щиро привітали, подарувавши грамоту, квіти, подарунки, побажавши миру, добра, міцного здоров’я, благополуччя голова президиї ветеранської організації Любарської громади С.О.Гудзь, голова місцевої ветеранської організації С.А.Грудовий, керівник справами Любарської селищної ради Т.Г.Кваша та представгик СФГ “Едельвейс” В.А.Патей.
З теплом і трепетом про ювілярку висловлюються місцеві жителі. Зокрема, Олена Смольницька (Мулик) про бабусю-ювілярку сказала наступне: “Коли натрапила на Грамоту, якою Любарська селищна рада нагородила мою дорогу сусідку, прекрасну жіночку нашої Мотовилівки, дуже працьовиту людину, Матір- героїню, яка народила й вивела в люди п’ятьох дівчат, — Калініну Палажку Климівну за багаторічну сумлінну працю та у зв”язку з її СТОРІЧНИМ ЮВІЛЕЄМ!
Дорога тьотя Поля, я протягом останніх років, коли буваю на наших Садибах, жодного разу не проїхала мимо Вашої хати, щоб не забігти й не привітатися з Вами. Адже Ви нагадуєте мені маму, моє дитинство, яке проходило разом із старшими Вашими дітьми. Згадую ті грузові машини, які зупинялися біля Вашого двору, чекаючи усіх жіночок з вулиці, щоб відвезти їх на бурякове чи картопляне поле. І я завжди захоплююся Вашою пам’яттю, коли Ви зразу ж, глянувши на мене, називаєте моє ім’я. Трішки задумалися цього літа, бо, як сказала Ваша Надя, недавно перехворіли. Але ж як Ви старалися, як примушували себе вимовити Лєнка і Алінка. І, слава Богу, вийшло.
Тож сьогодні (хоча за паспортними даними 14 серпня), я й моя родина щиро вітаємо Вас, дорогенька тьотя Поля, із славним 100- річчям! Зичимо Вам міцного здоров”я на весь період, який відвів Вам Господь, щоб ми ще бачилися у Вашій хаті, коли приїжджатимемо. Дай Боже здоров”я й Вашій донечці Надійці, яка Вас доглядає, та всій родині. Многая літа!”
Бабуся розчулена такою увагою й численними привітаннями з поважним ювілеєм. Вона навзаєм побажала всім миру, Перемоги, добра та всього найкращого.
Автор: Богдан Лісовський
