На Житомирщині 6 грудня завершила навчання перша в області група кандидатів у наставники для дітей, які проживають у закладах для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Нині фахівці готують висновки стосовно перших 10 кандидатів, чи готові вони спілкуватися зі статусними дітьми.
Що передбачає програма наставництва, з якою метою запроваджена і як стати наставником, редакторка Українського радіо Житомир Наталія Кулініч говорила із Юліаною Яремчук, координаторкою проєкту по Житомирській області, провідним фахівцем соціальної роботи відділі організації навчальних заходів Житомирського обласного центру соціальних служб.
Як давно в Україні започаткували програму наставництва і відколи вона діє на Житомирщині?
Особисто я цим напрямком роботи, який стосується наставництва над дитиною, займаюся з 2018 року. Програма, відповідно якої наші кандидати проходять навчання, була затверджена наказом Міністерства соціальної політики № 1763 ще у 2017 році. І перші навчання кандидатів в Житомирські області, які проходили на базі нашого обласного центру соціальних служб, почалися у 2018.
Скільки відбулось навчань та скільки кандидатів за цей час ви підготували?
За цей період прийшла навчання досить невелика кількість людей — лише сім кандидатів. На жаль, так сталося, що не сформувалися пари — наставник-дитина. Причина була в тому, що в ті часи якраз проходила реформа інституцій, інтернатні заклади закривалися, потім був карантинний період.
В чому полягала реформа? Інституції закривалися, але це — плюс, тому що дітей переводили в сімейні форми виховання. Наша соціальна робота, власне, і направлена на те, щоб діти зі статусом діти-сироти та позбавлені батьківського піклування проживали в умовах, наближених до сімейних. Це — усиновлення, опіка-піклування (опіка – до 14 років, піклування — після 14 років), прийомна сім’я чи дитячий будинок сімейного типу. А в закладах залишалися вже ті дітки, які по медичним показникам, наприклад, потребували медичного догляду, систематичних реабілітаційних заходів. У нас є два статуси, є дитина-сирота і дитина-позбавлена батьківського опікування. Тобто, коли при живих батьках дитина сиротіє, бо батьки з тих чи інших причин не могли виконувати свої обов’язки.
Наразі Житомирська область — у пілотному проєкті серед 10 областей: Волинська, Дніпропетровська, Закарпатська, Київська, Львівська, Полтавська, Харківська, Хмельницька і Чернівецька. Тренери Житомирського обласного центру соціальних служб у партнерстві з ГО “Світова молодіжна спільнота — Житомир” успішно завершили підготовку першої групи кандидатів у наставники для дітей, які виховуються в закладах для дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування та інших установах, що опікуються соціальною адаптацією та підготовкою дітей до самостійного життя в Житомирській області.
Тренінг проводять в межах ініціативи “Об’єднані наставництвом”, яку реалізує Координаційний центр з розвитку сімейного виховання та догляду дітей у співпраці з Міністерством соціальної політики, сім’ї та єдності України, Державною службою України у справах дітей та UNICEF Ukraine у межах проєкту “SPIRIT” за фінансової підтримки British Embassy Kyiv та Foreign, Commonwealth & Development Office.
Скільки зараз на Житомирщині дітей-сиріт та позбавлених батьківського піклування потребують підтримки і в яких закладах вони виховуються?
В нашому регіоні є перелік закладів, в які можуть заходити наставники. Це заклади двох напрямків – освітні і заклади медичного направлення. Вони розташовані по всій території Житомирської області. Акцент в цій програмі робиться на ті заклади, де діти перебувають цілодобово.
Зокрема, два заклади є в Житомирі, є соціальний заклад в Новоборівській громаді, в Тетерівській громаді, заклади у Бердичеві, Коростишеві, в Довбиші, в Вишевицькій громаді, спеціалізована школа в Денишах, в Потіївці.
Кількість дітей в цих закладах дуже різна. Наприклад, в закладі Новоборівської громади може бути 5 діток, натомість у Бердичівській спеціалізованій школі вже 41 дитина. Ця цифра є несталою, тому що ми готували цю інформацію на початку 2025-го року, і, відповідно, кількість дітей, які перебувають в закладах, може трохи змінюватись.
Розкажіть детальніше про наставництво як діяльність з підтримки дитини
Наставником може стати повнолітня дієздатна особа, яка хоче надавати підтримку статусній дитині. Важливо, що ця підтримка саме індивідуальна конкретної дитини. Наставник стає для дитини значимим дорослим і присвячує їй свій вільний час.
Що це означає на практиці? Наставник приходить в гості до дитини в заклад, в якому вона виховується. Із часом наставник, за згоди дитини та закладу, може спілкуватися з нею поза закладом, забирати її додому.
Це потрібно для того, допомогти дитині соціалізуватися, бо якщо дитина з маленького віку перебувала у закладі, вона не володіє, навіть, звичайними побутовими знаннями — як в маршрутці оплатити проїзд, як купувати продукти в маркеті тощо. Бо в закладі за неї це робили інші люди. Так, такі заклади виконують базові потреби — діти одягнені, нагодовані, але при цьому вони не вміють ні готувати, ні робити покупки, ні комунікувати зі сторонніми людьми. Речі, відпрацьовані до автоматизму і звичайні для нас, для них часто є незрозумілими.
До того ж, у таких закладах є певні принципи, правила, наприклад, ніхто не дослухається до твоєї думки, до твоєї особистості. І оскільки представники закладу можуть міняти роботу, в більшості закладів вони орієнтовані на те, щоб не бути емпатійними, не брати дітей на руки. Бо дитина тільки починає, наприклад, з кимось взаємодіяти, а людина може перейти на іншу роботу. Тому результатом такого колективного життя, в першу чергу, є невпевненість дитини у собі, в неї не формується ідентичність як така. Дитину ніхто не бачить, не зважає на те, чим вона особлива. Тому у дітей в інституціях відсутнє уявлення про себе в цьому світі — хто я, що я можу, що в мене виходить, в них не формується сенс і мета життя.
В наставництві, коли дитина отримує підтримку розумного, надійного, дорослого, не батьків, а, скоріше, друга. Наставник може навчити комунікації, давати певні життєві поради, навчати якихось побутових навичок, допомогти у профорієнтації на майбутнє, а головне — дати дитині відчуття, що її цінують і вона потрібна. І коли дитина бачить, що вона є важливою, цінною, що про неї хтось турбується, на цьому фоні можна побачити і покращення здоров’я, фізичного та психологічного, її емоційний стан покращується.
Наразі наставництво передбачає піклування про дітей від 9 до 18 років. Але зараз відбуваються зміни в законодавстві, тому що постанова Кабінету міністрів від 2017 року вже потроху втрачає актуальність і потребує коригування. Зараз в першому читанні розглядається законопроєкт, затвердження якого ми чекаємо і на який будемо спиратися в роботі для дотримання найкращих інтересів дитини.
Відповідно до нових документів, які зараз в розробці, буде можливість підтримувати статусних дітей в таких закладах як профтехучилища, ліцеї. Йдеться саме про статусних дітей, чия родина потрапила в складні життєві обставини. Така підтримка буде можлива виключно зі згоди батьків або офіційного представника дитини. Ми заради цього все і робимо, щоб життя дітей змінювалося на краще. Заклади точно не для дітей.
Як навчають кандидатів у наставники? Скільки їх пройшли навчання у Житомирі?
В грудні 2025 року у Житомирі відбулося навчання кандидатів у наставники, в якому взяли участь 10 бажаючих: дев’ять жінок і один чоловік. Під час навчання ми говорили з ними про мету наставництва, про роль наставника у житті дитини, про розвиток дитини, про її потреби. Також знайомили наставників із обов’язками кожного з суб’єктів взаємодії, тому що наставництво, воно більше про команду.
Одна з учасниць нашого навчання є вихованкою прийомної сім’ї, частину свого життя вона провела в інституційному закладі і поділилася з іншими тим, як підтримати дитину і як там важко.
Як стати наставником? З чого розпочати?
Все починається з бажання людини та її звернення до центрів соціальних служб. Якщо в місті немає центру соціальних служб, можна звернутися в центр надання соціальних послуг, де фахівець також надасть вичерпну інформацію щодо наставництва та розповість про перелік документів, які потрібно зібрати. Він абсолютно мінімальний — це лише чотири документи:
- заява про те, що ви виявили бажання стати наставником;
- копія паспорта громадяни України;
- висновок про стан здоров’я відповідно п’ятого додатку, що визначено в нормативних документах;
- довідка про відсутність судимості.
Кандидат звертається до центру соціальних служб або в центр надання соціальних послуг, подає документи у вигляді подання на регіональний центр, тобто до обласного центру соціальних служб. Згодом, коли сформується група, проходить впродовж чотирьох днів навчання і ви — кандидат у наставники. По завершенню навчання кандидати отримують висновок про можливість бути наставником, в якому прописується інформація щодо учасника, описано рівень його готовності, зазначається ще інформація щодо комунікації з дітьми, з якими дітками було би легше спілкуватися. І саме цей висновок дозволить кандидату разом з представником центру соціальних служб або центру надання соціальних послуг заходити в заклад безпосередньо.
Але все це також робота команди взаємодії. Зараз ми готуємо цикл інформаційних зустрічей. У нас все почалося ще в лютому 2025 року, коли ми почали проводити інформаційну кампанію щодо наставництва над дітьми і інформували громади, що є така послуга, є такі бажаючі волонтери, які готові заходити в заклад і підтримувати дітей. Про наставництво потрошки дізналися, і таким чином нам вдалося в грудні сформувати повноцінну групу і провчити кандидатів.
Наступний крок — це буде отримання ними висновків та інформаційні зустрічі безпосередньо в закладах. Але до цього буде проведено також анкетування серед діток, для того, щоб діти дізналися, хто такий наставник, що він може зробити, яким чином може він допомагати.
Наразі в нас вже запланована низка зустрічей в Житомирі. В області ми плануємо проводити ряд заходів, які будуть розширювати діапазон допомоги — можливо, комусь з дітей потрібна буде підтримка у підготовці домашнього завдання, комусь — допомога в профорієнтації. Ми навчали людей, які мають барбершопи, працюють в індустрії краси, роблять манікюри, вони можуть запропонувати дітям спробувати себе в цьому, запропонувати оволодіти новими навичками, можливо, реалізувати себе.
У нас є спільнота, в якій ми взаємодіємо, висилаємо інформацію, певні ігрові моменти, ділимося в цьому просторі цікавими ресурсами. І є громадські організації, які нас підтримують, тому що в них трошки більше можливостей і ресурсів, зокрема, відвідувати інституційні заклади по всій області.
Коли кандидати у наставники отримають свої висновки та зможуть розпочати свою діяльність?
Навчання завершено. Нам дається два тижні на написання висновку. Троє тренерів зараз ці висновки готують. Чому троє? Тому що, якщо є розбіжності, бо висновок може носити як позитивний так і негативний характер, то третій тренер міг би прийняти ту чи іншу сторону. В нашій групі зараз у всіх позитивний результат.
Після отримання висновку вони підуть до центру соціальних служб у Житомирі, так як всі учасники в нас були місцеві, житомиряни. Там фахівець, який їх супроводжує та інформує, реєструє їх в журналі кандидатів, і після цього зможуть відбуватися зустрічі, взаємодії.
Ми закінчили навчання на День святого Миколая і на Різдво вже плануємо, що вже будуть встановлені контакти з дітьми. Я відчуваю, як всі дуже замотивовані і через те, що знайомства відбудуться в цей передноворічний святковий час.
