З метою збереження унікальних дерев’яних мацев у Народичах (Житомирська область) у вересні-жовтні в декілька етапів було проведені роботи по консервації.
Про це редакції JewishNews розповів краєзнавець Павло Зельдіч.
Дошки з різьбою на івриті були оброблені антисептиком з метою знищення комах та лишайників, які паразитували на деревині. Також було нанесено вогнезахисну суміш.
Після цього, спеціальним лаком для яхт та річкових суден, який має найвищу ступінь захисту від негативного впливу вологи, було у два шари оброблено усі елементи надгробків. Головним завданням консервації було максимальне збереження автентичності, але на деяких мацевах, де через природні фактори та час, різьблені написи були погано збережені, вирішено було оновити іх жовтою фарбою.
Також, з метою зменшення гниття підземних частин деревини, був зроблений дренаж для водовідведення.
Всі роботи були проведені Павлом Зельдічем за фінансової підтримки Об’єднаної єврейської общини України.
На жаль, загальний стан деревини на сьогоднішній день вже критично поганий, але проведені Павлом Зельдічем заходи зможуть продовжити час існування цього поліського надбання єврейської культури.
Традиція зведення дерев’яних пам’ятних знаків на єврейських кладовищах була досить розповсюдженим явищем у Європі до 19-го сторіччя. Наприклад, відомо про рішення Берлінського Хевра-Кадіша від 1727 року, де вказано, що на могилах чоловіків, які не були у шлюбі, заборонялось ставити кам’яні надгробки, а встановлювалися лише дерев’яні.
Зберігалися світлини єврейських цвинтарів до Другої Світової війни, де можна побачити що до 15% могил у містах Бюссюм (Нідерланди), Фішах (Німеччина), Лодзь, Люблін, Щецин (Польща) було виготовлені з дерева.
На сьогодні найбільш стара дерев’яна мацева, яка зберігалася до нашого часу, це надгробок Мордехая Кассельского, який помер у 1805 році та похований у Аугсбурзі (Німеччина).
Павло Зельдіч
До нашого часу зберігалося досить мало дерев’яних мацевот, і цьому вина не лише деревини як недовговічного матеріалу, а основна причина — це Друга світова війна.
Існують спогади, як місцеві мешканці польського міста Хенціни кожної зими під час війни, ламали дерев’яні надгробки місцевого єврейського кладовища заради дров. Скоріше за все, щось подібне відбувалося і в інших місцях, де після знищення єврейського населення кладовища залишилися без догляду.
На сьогодні в Україні тільки у Народичах зберігалися надгробки з дерева. Усі вони післявоєнні: найстаріша могила 1949 року, найновіша 1966 року.
Але Народицькі мацеви унікальні не тільки в масштабах України, але й всієї Європи. Бо, якщо усі інші дерев’яні мацеви, які зберігалися від Німеччини до Білорусі, є вертикальними, у вигляді стели висотою від 1,5 до 2 метрів з верхівкою у формі півкола, то мацеви Народичів зберегли унікальний поліський стиль горизонтальних надгробків псевдо-саркофагів. Що, можливо, є локальним поліським наслідуванням оелів.
Така традиція була характерна лише для українського Полісся, і на підставі аналізу старих фотографій можна зробити висновок, що такі горизонтальні надгробки були розповсюджені лише від Чорнобиля (Київська область) до Любашова (Волинська область).
Слідкуйте за нашими новинами в Телеграм-каналі Субота Онлайн
