Лесю Кленецьку та її коханого чоловіка, учасника бойових дій російсько-української війни, старшого лейтенанта ЗСУ Олександра Савельєва в с.Вороневому Коростенської ОТГ знають усі.
Ще б пак: Леся і Олександр – затяті рибалки, мисливці, а господиня ще полюбляє проводити свій вільний час за плетінням із ротангу кошиків та господарюючи біля квітів на власному подвір’ї…
Журналісту обласного тижневика «Субота» пані Леся погодилася розповісти про деякі свої «не жіночі» хобі…
— Розкажіть трішки про себе, — цікавлюся.
— Народилася в с. Обиходах Коростенського району, що після вибуху на ЧАЕС підлягало обов’язковому відселенню. У нашій сім’ї окрім мене було ще два брати і я з дитинства завжди з хлопцями ходила на рибалку. Дуже, сподобалося.
Я 18 років працювала у відділі контролю якості на заводі «МДФ» Коростеня, а пізніше – «Біджейес Меблі». Нині — на заслуженому відпочинку. Чоловік ще працює менеджером із продажі на одному з підприємств громади.
Чоловік Олександр також досвідчений рибак, отож моє захоплення підтримав і ось вже багато років рибалимо разом із ним. Рибалимо переважно на р. Уж, але в буває виїжджаємо в різні місця: на водойми Лугин, Народичів, на кар’єри різні їздимо…
— Риболовля стала для Вас, розумію, сенсом життя?
— Я дуже сильно люблю ловити рибу. З дитинства мене цей процес дуже захопив! Ловлю як на вудку та і на спінінг. Це цілий процес! Закидаєш вудку та чекаєш на улов. А коли починає клювати, адреналін просто зашкалює! Особливо полюбляю зимову риболовлю. Початківцям-риболовам бажаю тільки одного: вчіться, воно все приходить з роками. Ще з юних років запам’ятала приказки: «Не спіймана риба завжди велика», «Легше рибу з’їсти, як піймати», «Велика риба в великій воді сидить».
— Маєте солідні улови?
— До моєї рибальської торбинки потрапляли різні екземпляри: на Баласному кар’єрі вдалося упіймати окуня вагою 1,7 кілограми і довжиною 47 сантиметрів, товстолобик 5,3 кг, щучки не великі десь по 2,5 кг…з упійманої риби готую уху, смажу і запікаю, роблю тараньку, фарширую, запікаю, готую котлети, тушонку, варю холодне…
— Знаю, маєте ще інші захоплення?
— Так. Ми з чоловіком ще неабиякі мисливці. Шкода, що нині немає де полювати, а раніше ми днями пропадали й на полюванні, беручи своїх надійних і вірних помічників – мисливських псів – гончі та пеги. То був теж неабиякий драйв і задоволення! Тепер лише залишається лише згадувати ті гарні часи!
Ще люблю вечорами посидіти й за плетінням із ротангу кошелів. Почала це захоплення освоювати самотужки. Коли чоловік пішов захищати всіх нас на Донеччину. І щоб не з’їхати з глузду, знайшла собі роботу в Інтернеті.
— Ознайомите дещо з процесом виготовленням таких гарних кошиків?
— Так, звичайно. Ротанг або «чортів канат — матеріал, що являє собою очищені і висушені стебла каламусу, або ротанґової пальми — тропічної рослини, що росте у Південно-Східній Азії, і деяких споріднених йому видів — каламусу голубуватого каламусу гладкостебельного та інших. Основним районом виростання каламусу є тропічна Азія — там зосереджено понад 330 видів рослини. В африканських і австралійських тропіках також присутні кілька видів ротанґових рослин.
Штучний ротанг, синтетичний ротанг, поліротанг або техноротанг — синтетичне волокно, замінник натурального ротанга. Вперше його почали використовувати на початку 1950-х в Індонезії. Іноді зустрічається під назвою хуларо.
Довжина стебел рослини варіюється від 80 до 300 метрів. Таким чином лоза ротанґа за допомогою видозміненого листя досягає крон дерев у тропіках. Більшість видів ротанґа мають дуже гнучку структуру, хоча при цьому є види, які виглядають як прямостоячі стебла 5-8 метрів у висоту. Одна з найвідоміших прямостоячих ротанґових рослин — це ротанґ деревоподібний і ротанґ прямостоячий.
Деревина ротанґа має тришарову структуру і складається з дуже міцної кори, більш м’якого і пористого середнього шару і твердої серцевини.
Бухти стрічок різного розміру та ваги купую в Інтернеті. В середньому 5 кілограмова бухта ротангу шириною від 4 до 20 мм коштує 800 гривень. На один кошик в середньому затрачає 55-70 метрів ротангу та 5 годин часу…Плести кошики люблю в тиші. Спочатку купую пластмасове відро, роблю в ньому отвори, вставляю туди стійки по всій довжині, а тоді беруся вже плести по кругу стрічкою з ротангу. Хто може й замовити, то виготовляю людям і на замовлення. Інколи й реалізовую по 400 грн. кошик, щоб мати змогу знову придбати необхідні розхідні матеріали для виготовлення нових кошиків. Ще також плету і кошики для квітів із ротангу, бо дуже полюбляю розводити на власному подвір’ї різноманітні квіти, створюючи свій маленький і затишний рай.
Отак і проходять будні пані Лесі та її коханого чоловіка Олександра. Хоча й проживають ці люди за декілька кілометрів від Коростеня, в селі, але побувавши на їхньому розкішному і гарному подвір’ї і не скажеш, що родина мешкає в селі, бо у них все до ладу й панує атмосфера добра, любові та краси, а так цього сьогодні не вистачає…
Автор: Богдан Лісовський
