1 листопада село Скраглівка на Бердичівщині зустрічало в останню путь свого Героя – солдата Євгена Майорова. 36-річний воїн загинув в результаті артилерійського обстрілу поблизу Сергіївки на Донеччині під час свого першого виходу на передову.
Шлях Євгена до лав ЗСУ був довгим. Народившись у Душанбе, він ще дитиною разом із родиною втік від війни в Таджикистані до спокійної України. Закінчив Скраглівську школу, де його пам’ятають розумним, толерантним хлопцем із великою кількістю друзів. Після навчання в медколеджі на зубного техніка, життя змусило його змінити професію – щоб утримувати маму та сестру, Євген поїхав на заробітки будівельником. Його золоті руки будували будинки в Києві, Москві та Варшаві.
Повномасштабне вторгнення позбавило його можливості заробляти далеко від дому. У червні цього року його мобілізували. Служивши в 148-й окремій артилерійській бригаді, він, за словами побратимів, завжди підтримував бойовий дух жартами та був гарним товаришем.
Минулої суботи він востаннє подзвонив рідним, був бадьорим, але в його голосі сестра відчула нотки тривоги. Цей дзвінок став останнім.
Прощання з Героєм відбулося в рідному селі. Вздовж усього шляху стояли школярі з прапорами, а друзі допомагали нести труну. На кладовищі пролунав трикратний салют, а над свіжою могилою піднявся український стяг.
Євген Майоров залишив по собі матір, сестру та доньку, яку дуже любив. Його історія – це історія про те, як звичайна людина з відповідальним серцем стала Героєм, який назавжди залишиться в пам’яті земляків.
