Політика

Молдавський дільничний Іван Іщенко повернеться в Одесу тільки генералом

Зазвичай червень для полковника поліції Івана Іщенка – місяць фартовий. У червні 2019 року його призначили заступником начальника поліції Одещини. В червні 2020 року Іщенка призначили керувати поліцією Вінниччини. День Конституції 2021 року мав стати для полковника останнім у цьому статусі – Іщенку пророкували генеральські погони з рук Одного з Найвеличніших Лідерів Світу (с). Але не сталось, як гадалось. Чи то заніс мало, чи то занадто токсичний цей полковник, чи просто Арсен Борисович готувався до «я втомився, я пішов» і забив на непересічну особистість Іщенка.

Зараз Іщенко чекає 24 серпня. Може, дадуть? Він так хоче ж…

«Молдавський дільничний» – саме таке прізвисько отримав Іщенко в одеській поліції, про яку лише ліниві ЗМІ не пишуть як про чи не найбільш корумповану. А набуті навички «служіння» він переніс і на Вінниччину. І одразу перетягнув з Одеси сім своїх товаришів. Потім – ще кількох. Зокрема, і свого кума та знаного кандидата в буцегарню Олександр Остроглядова.

Іван-сепар

Є кілька речей, які одразу виринають при згадування того чи іншого персонажа. Для Івана Іщенка – це участь у подіях 2 травня 2014 року в Одесі. Тільки давайте одразу, на березі, домовимось. Ні, Іщенко не сепаратист і не патріот. Він – цинічний барига, для якого заробіток грає першочергову роль. А ідеї, позиція, принципи – то не стосується молдавського дільничного. І це доводиться легко, на кількох красномовних прикладах з поліцейського життя нинішнього очільника поліції Вінниччини.

Багатостраждальній Вінницькій області щастить на людей, яких підозрюють у доброму ставленні до російських найманців. Втім, ДБР досі не наважується визнати Івана Іщенка фігурантом «справи 2 травня». Напевно – безкоштовно. Бо ще в травні 2020 року Держбюро розслідувань мало повідомити про підозру на той момент заступнику начальника Нацполіціі Одеської області Івану Іщенкові з приводу його діяльності під час подій 2 травня 2014 року в Одесі. Проте замість підозри – підвищення до керівника поліції Вінниччини.

Повернімось на початок травня 2014 року в Одесу: Євромайдан, анексія Криму, початок «російської весни» на Донбасі. В Одесі також каламутять воду, як казав Сивочолий Боцман, хитають шаланду. Саме 2 травня 2014 року в Одесі відбувається вікопомна подія – протистояння проукраїнськи і проросійськи налаштованих сил. Були бійки, перестрілки, пожежа в Будинку профспілок – і чимало загиблих.

Якщо почитати звіт парламентської комісії (звіт Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування фактів загибелі громадян у містах Одесі, Маріуполі, а також в інших містах Донецької та Луганської областей України від 2 вересня 2014 року), то відшукаємо там ще одного одесита з тимчасовою пропискою у Вінниці – колишнього радника вінницького міського голови, а в 2014 році радника начальника Управління СБУ Одещини Андрія Юсова: «Після подій, що відбувалися в ТЦ «Афіна» один з лідерів «Євромайдану» Андрій Юсов на вул. Преображенській організовує та закликає активістів «Євромайдану» рухатися на Куликове поле, де знаходяться представники «Антимайдану».

Цікава вона, Вінниця, адже де б ще перетнулись долі одеського копа та радника СБУ. Щоправда, Іщенко потрапив у Вінницю після того, як місто залишив Юсов. Тому одеський сценарій розіграти вдруге не вдалось.

Та повернімось до Іщенка. У згаданому звіті йдеться: «Головне слідче управління Генеральної прокуратури України проводить досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42014160000000186 від 02.05.2014 за ч. 3 ст. 365 та ч. 2 ст. 367 КК України за фактами неналежного виконання службових обов’язків службовими особами ГУМВС України в Одеській області під час масових заворушень у м. Одесі 02.05.2014 та захоплення 04.05.2014 будівлі Одеського міського управління ГУМВС України в Одеській області, а також перевищення службових повноважень службовими особами ГУМВС України в Одеській області, внаслідок чого з ізолятора тимчасового тримання 04.05.2014 незаконно звільнено 63 особи з числа учасників масових заворушень». Саме за цим провадженням ДБР і вимагало у МВС доступу до справ і документів Івана Іщенка, розглядаючи його як потенційного підозрюваного. Але якось це відбувається дуже неквапливо. Настільки, що Іщенко наліво й направо плескає язиком, що непричетний до подій.

Вбивства почались, коли проросійські адепти відкрили вогонь і застрелили шістьох одеситів на вулиці Грецькій практично на очах у місцевої міліції. Можна сказати, під її пильним прикриттям. Ось ця легендарна фотка тоді ще майора Іщенка, який «не бачить», що одразу за його спиною відкрили вогонь.

 

На світлині видно, як Іван Іщенко стоїть на проросійському боці й відвертає голову в момент, коли зі зброї цілять або й навіть стріляють. Саме злочинне невтручання Іщенка та Фучеджі й призвело до сумнозвісних наслідків. Тоді Іщенко, формально зберігаючи посаду начальника райвідділу, «проходив стажування» в облуправлінні і допомагав заступнику начальника, начальнику міліції громадської безпеки Дмитру Фучеджі, який нині ховається від правосуддя за межами України.

І саме після цих подій, стрілянини, яку «не помітив» Іщенко, Юсов і повів людей на Куликове поле, де вже забарикадувався «Антимайдан» в Будинку профспілок. Там трапились сутички, пожежа – і ще 48 трупів.

Фактично, якби Іщенко та його керівники (зокрема, і Фучеджі) не дали розпочати стрільбу на Грецькій, понад півсотні смертей удалося б уникнути. Ані Іщенко, ані його колеги не понесли жодної кримінальної чи дисциплінарно відповідальності. Навпаки – або спокійно втекли, або зробили непогану кар’єру під началом «промайданівського» міністра Авакова і зараз патякають про патріотизм.

Вже 22 травня 2014 року Іщенка призначили виконуючим обов’язки начальника управління громадської безпеки головного управління МВС України в Одеській області.

Одеські націоналісти, в тому числі і широкознаний «добровільний помічник» головного відділу захисту національної державності УСБУ в Одеській області Сергій Стерненко, кажуть, що в подіях 2 травня 2014 року брали участь не тільки проросійські громадяни, а й співробітники одеської міліції, які практично координували дії заворушників. «Багато співробітників міліції відкрито переходило на бік проросійських терористів. Вони і далі працюють в оновленій Нацполіції, як-от Іван Іщенко», – казав Сергій Стерненко.

Інший активіст, Віталій Устименко, каже, що саме втручанням Іщенка в розслідування трагедії пояснюється той факт, що більшість причетних бойовиків спокійно уникнули кримінальної відповідальності й легко втекли з України. «Наступного дня після трагедії в Одесі співробітник міліції Іван Іщенко дозволив усім йти на місце злочину. Основні речові докази в Будинку профспілок були знищені. Звідти виносили і заносили все, що хотіли. Кілька тижнів це приміщення перебувало під впливом різних людей. Іщенко брав пасивну участь у подіях 2 травня. Але замість звільнення і притягнення до кримінальної відповідальності його підвищили», – наголошує Віталій Устименко.

Як вдалося Іщенку уникнути відповідальності? Невже тільки за гроші? І які то мали бути казкові гроші, щоб вирішити питання? Але скринька просто відчиняється. Іщенко родом з Тарутинського району, як і екс-міністр оборони України Степан Полторак чи екс-міністр внутрішніх справ Василь Цушко. За інформацією інтернет-видання «Монітор», мати Івана Іщенка вчилася в одному класі зі Степаном Полтораком. За інформацією ЗМІ, Іщенко передав велику суму грошей Управлінню спецрозслідувань Генеральної прокуратури України імені Сергія Горбатюка за те, щоб його не чіпали за злочинну бездіяльність під час подій 2 травня. Питання з Горбатюком Іщенко, нібито, вирішував із Полтораком через Цушка. Але хоч Іщенко й закрив «питання по 2 травня», все одно при кожному відвідуванні слідчого з ГПУ до Одеси поліціянт мав «розщедрюватися» на $3000-5000, а також поселяти київського гостя в люксової готелі «Немо» на березі моря. Подейкують, що співвласник «Немо» Андрій Кисловський також в тісних відносинах з Іваном Іщенко.

Точно не сепар?

Вже згаданий Стерненко має зуб на Іщенка ще й за події 2017 року. Власне, від «іСБУшки» в Іщенка, як бачимо, самі лише проблеми – то Юсов, то Стерненко. Іщенко особисто керував свавіллям поліції на алеї Слави в Одесі 10 квітня 2017 року, коли сталася бійка на мітингу.

Тоді після покладання квітів біля пам’ятника Невідомому Матросу на Алеї слави в Одесі поціновувачі «рускава міра» стали співати «Крим – Росія!» та оди російським бойовикам на кшталт «Донбас, ми з тобою!» і. Під час цього між українськими активістами та любителями «Новоросії» сталася сутичка. Поліція під керівництвом Іщенка, яка дозволяла співати пісні «Чи хочуть росіяни війни» і розповідати про те, як «українські війська вбивають мирних жителів Донбасу», зовсім по-іншому почала поводити себе з тими, хто не хотів це слухати. А згодом ще й напала на журналіста. І затримала 16 осіб. Пізніше в поліції Одещини заявл, що побиттям патріотів на Алеї Слави в Одесі 10 квітня займалася київська поліція.

Тобто, спочатку знов побились «патріоти» і «сепари», а потім прийшов Іщенко і наказав побити «патріотів». Стерненко опісля нагадав чималий список заслуг Іщенка: «Видавав дозвіл на зброю агресивному ярому сепаратистові, якого затримали 12 квітня в Одесі. Забезпечував проведення нелегітимних виборів до Держдуми РФ 18 вересня 2016 року, віддаючи накази затримувати протестувальників під консульством Росії в Одесі. І це далеко не весь послужний список. Знайомтеся, начальник департаменту превентивної діяльності ГУНП Одеської області, друг  Богдана Гіганова, депутата міськради від «Оппоблока», Іван Іщенко».

Інший активіст від СБУ, Роман Сініцин, каже, що саме Іщенко давав наказ пакувати одеських ультрас за банер «Кремль, покайся» і назви українських суден, захоплених країною-терористом: «Бердянськ, Нікополь, Яни Капу» і пірошоу на секторі.

Власне, саме після побиття поліцією націоналістів в Одесі відносно Іщенка, на той час – начальника Управління превентивної діяльності Нацполіціі в Одеській області розпочали службове розслідування, а сам він був відсторонений від посади. Ненадовго, звичайно. Знову якось дивним чином все вирішилось. Як і в попередньому випадку.

Кар’єра замість зони

Після суто формального службового розслідування подій 2014 року кар’єра Іщенка в Нацполіції стрибнула вгору. У травні 2014 року його призначили в.о. начальника управління громадської безпеки ГУ МВС України в Одеській області. За кілька місяців дали підполковника. Наступного року, щоб уникнути люстрації, він на місяць відряджався, начебто, у зону АТО, після чого наприкінці 2015 року очолив Управління превентивної діяльності, а ще через півроку отримав звання полковника.

Ба більше, Іван Володимирович ще до світоча наукової думки Іллі Киви став торувати шлях вченого. У лютому 2019 полковник поліції Іщенко захистив в Харківському національному університеті внутрішніх справ дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Тема роботи – «Адміністративно-правові засади здійснення підрозділами Національної поліції України ювенальної превенції».

У травні 2019 року голова управління превентивної діяльності Іван Іщенко вже вважався неофіційним куратором південних районів області. Він почав готувати свої сідниці до крісла очільника поліції області. І навіть вдягнув окуляри, щоби стати схожим на кандидата юридичних наук. Бо до цього Іщенко був дійсно схожим на «молдавського дільничного». Але окуляри просто змінили його погляд на життя.

Проходять вибори, у минуле уходить Порошенко – змінюється й начальник поліції Одещини. Ним стає кадр Авакова Олег Бех. Проштовхують при цьому й Івана Іщенка. Всередині 2019 року Іщенко отримує посаду заступника Беха. Та більше – він готовий з’їсти й самого Беха. Але апетити в колег-конкурентів не менші. Влітку 2019 замінити Олега Беха планував його заступник і начальник слідчого управління Сергій Шайхет. Першим заступником глави поліції при ньому хотів буди Іван Іщенко. Сергій Шайхет є сином Олега Шайхета – екс-начальника спецпідрозділу «Сокіл» у Волинській області. Олег Шайхет очолював охоронну фірму, пов’язану з групою «Приват» Коломойського, і, більш конкретно, – з екс-губернатором Одеської області Ігорем Палицею.

Власне, розклад сил у поліції Одещини тоді був таким:

Але хитрий Бех пересидів і Іщенка, і Шайхета. Першого він відправив рулити поліцейськими на Вінниччину, а 22 липня 2020 міністр внутрішніх справ України Арсен Аваков представив співробітникам Головного управління Національної поліції в Миколаївське області їх нового начальника – Сергія Шайхета. І на миколаївщині Шайхет розійшовся. Став патріотом і спортсменом:

Та ми відволіклись від головного героя.

Іван-патріот

Якщо кажуть, що потрібно стати в позу патріота – Іщенко миттєво стає. Для цього в Іщенка навіть власні патріотичні сили були. Наприклад, «Автомайдан» Євгена Рєзвушкіна, «Самооборона» Віталія Кожухаря і Тодора Пановського, а також «Рада громадської безпеки» Марка Гордієнко. Всі ці персонажі після потрапляння на гачок до Іщенка, ставали опісля його захисниками. Знайомий метод, пригадуючи 2 травня, правда?

Дуже швидко під мудрим керівництвом та за настановами Іщенка ці організації трансформувалися з організацій, які «захищали Одесу від російського світу» в прості бандформування, які іноді навіть захищають інтереси російського капіталу (як-то «Рада громадської безпеки» і «Автомайдан» відстоювали пропутінський банк ВТБ в Затоці).

Іщенко контролював ці організації і тримав за дозволи на придбання та зберігання зброї. Дозволи – це взагалі улюблена годівничка нашого героя. Поліцейський організував видачу дозволів потрібним людям і блокував видачу неугодним. Хоча у інтерв’ю він розповідає тільки за свої чесноти й всіляко заперечує подібне. Перевірити неможливо. А Іщенко – цілий кандидат наук, тож має клепку хоч тут себе не підставляти.

Хоча не секрет, що під сотню членів одеських «Автомайдану» і «Самооборони» без проблем отримали дозволи на зброю. Той самий активіст Пановський, подейкують, придбав дозвіл на зброю як журналіст «Наукового вісника МВС». Науковець, колега Іщенка – не менше.

Члена Самооборони Віталія Кожухаря Іщенко навіть намагався проштовхнути на місце радника начальника ГУНП в Одеській області. Зрештою, після того, як радником начальника ГУНП в м.Києві став засуджений за розбій гопник  Євген Дейдей, одеській поліції вже не страшно пробивати дно.

Під час кадрових спроб, Іщенко ледь не відкрито разом з «патріотичними силами» займався «контрабасом». Схема проста: активісти нападають, вимагають, блокують, співають патріотичних пісень, а потім приходить весь в білому Іщенко і «рятує». Чи не для таких цілей, а також для розгону мітингів Іщенко допоміг «автомайданівцю» Рєзвушкіну відкрити охоронне агентство «Варта міста», яке одразу почало активно брати участь в рейдерських атаках і кришуванні.

З найбільших тем Іщенка — браконьєри, частки в перевезеннях, частки в незаконній торгівлі. Власне на півдні Одещини Іщенко і був «смотрящім», там він контролював збір щомісячних «абонентських платежів» з підлеглих поліціянтів, а також мав мзду з підприємців.

Власне, активісти, окрім підприємців, «кошмарили» і одеських будівельників житлової та комерційної нерухомості. Під час дій «активістів», які мало нагадують мітинги «обуреної громадськості», поліція Іщенка «не помічала» (це вже фішка Іщенка?) вандалізму та насильства над робітниками будівельних організацій. А потім за вирішення проблем із «громадськістю» представники Іщенка отримували кеш або квартири чи приміщення в комплексі.  Зокрема, так відбувалося під час сутичок на Гагарінському плато-5, внаслідок чого сам Іщенко отримав квартиру площею понад 200 кв м в одному з елітних будинків від девелопера Kadorr Group. Але про квартири і на кого їх записує Іщенко – згодом.

Не секретом була його «співпраця» із Управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області, внаслідок чого співробітники Нацполіції постійно чергували на вагових комплексах Укртрансбезпеки. Потік «непомічених» штрафів за перевищення ваги вантажівок таким чином постійно був під контролем. Не обійшов злий рок в особі Іщенка і маршрутників, їх теж «трусили». Окремий доволі врожайний бізнес поліціянтів –  забезпечення діяльності штрафмайданчиків.

Завгосп-сутенер

Але для належної винагороди Іщенку цього виявилося замало – його призначили головою тендерного комітету із закупівлі ГУ НП в Одеській області. Більшість процедур тут відбувається за допороговими статтями витрат – тобто на неконкурентній основі. Особливо рясно «відткати» йдуть на закупівлі та ремонті автотранспорту. Тут трапився і ще один зальот Іщенка. І знов з ДБР. І знов без наслідків.

Наприкінці грудня 2019 року одеські правоохоронці закупили комп’ютерної техніки на 2 млн 347 тис. 604 грн. у одеської фірми «ТІД» за цінами вищими, ніж вказані навіть на офіційному сайті цієї фірми. Йшлося про закупівлю 420 одиниць комп’ютерної та оргтехніки на суму майже 2 мільйони гривень. А згодом за додатковим договором Іщенко докупив ще 86 одиниць комп’ютерної техніки вартістю майже 384 тисячі гривень. Навіть за скромними підрахунками переплата за закупівлю комп’ютерної техніки сягала третину від суми. І це при тому, що в загальну суму не входили витрати на монтаж, установку та підключення техніки.  Всі договори на поставку комп’ютерної техніки були підписані заступником начальника поліції Іваном Іщенко, який, власне, і був завгоспом поліції.

Після кіпішу у ЗМІ ДБР зареєструвало кримінальне провадження за фактом закупівлі комп’ютерів та іншої оргтехніки за завищеною ціною. А одеська поліція публічно повідомила про те, що розриває додатковий договір на поставку ще 86 одиниць комп’ютерної техніки. Та Іщенко вийшов навіть без підозри.

Та й це не весь перелік «муток» Івана Іщенка. Наприкінці літа 2017 року окремі громадські активісти вночі перекрили Польський спуск. Вони протестували проти проституції та засилля в Одесі борделів, заявивши, що весь нелегальний бізнес секс-послуг в місті «кришує» одеська поліція. Поліцейських збудила дана акція, яка була ними ж жорстко розігнана. В її розгоні «відзначився» начальник управління громадської безпеки ГУ Національної Поліції в Одеській області Іван Іщенко.

Іщенко¸ при виконанні службових повноважень, імовірно в стані алкогольного сп’яніння, бив людей і всіляко порушував громадський порядок. Це він у Вінниці полюбляє «пришити» кому завгодно «нецензурну лайку», а в рідній Одесі, як бачимо, залюбки послуговується російською обсценою лексикою.

А справа була в тому, що активісти з прихованою камерою вирушили в бордель у центрі Одеси, замаскувавшись під потенційних клієнтів. Після відеофіксації роботи борделя вони викликали поліцію. Однак поліцейські на чолі з Іщенком замість того, щоб відреагувати на порушення закону, почали гвинтити активістів. «Поліція не тільки не хоче фіксувати правопорушення: двоє осіб в цивільній формі давали вказівки поліцейським затримувати «активістів» без наявності на те причин. Зазначеними особами виявилися пан Іщенко…. Йому активно в цьому допомагав пан Цвігун, який обіймає посаду в Приморському відділі поліції», – йшлося в повідомленні активістів. Активісти стверджували, що Іщенко був ще й нетверезим. Втім, подивіться відео та самі зробіть висновки.

І тут час розповісти ще про одну сторону багатогранної особистості недогенерала Іщенка.

Іван-бешкетник

В Одесі Іщенко прославився десятками так званих затримань рейдерів, де за його «чуйним керівництвом» нібито припинялися рейдерські захоплення. Взагалі, Іщенко – великий фанат селфі із затриманими і КОРДебалетом.

 

І навіть у Вінниці Іщенко прославився імпотентним виступом з КОРДом. Він задіяв кілька автівок спецпризначенців заради того, щоб зірвати день народження місцевого кримінального авторитета Самвела Московського. Але коріння нелюбові до вірменів у Іщенка – з Одеси.

Серед іншого Іщенко прославився в Одесі п’яними дебошами в ресторанах. Так Іщенко разом ще з одним «правоохоронцем» Дмитром Мартиньонком влітку все того ж 2017 року в елітному ресторані «Свіча» (нині «Юг»), перебравши алкогольних напоїв, побились з відвідувачами вірменської, азербайджанської діаспори. Мартиньонок дістав зі штанин і почав всім демонструвати службове посвідчення і погрожував проблем з поліцією. Та замість переляку, попсуй-правоохоронців Іщенка та Мартиньонка просто викинули геть з ресторану. Та ще й чи то надавали підсрачників, чи правоохоронці були настільки п’яні, що самі забились. І згодом у тих, хто насмілився образити Іщенка провели обшуки і в них «випадково» знайшли зброю і патрони. Що ж до Мартиньонка, то йому спалили автівку «Тойота Секвойя». А Іщенко досі продовжує мститись кавказцям.

Ще одна бійка, де Іщенко потерпілий, а по факту знов гнаний підсрачниками, сталась у тій-таки Одесі. Це на місцевих виборах-2020 Іщенко вислужливо намагався вгодити «Слузі народу», а раніше всіляко «боровся» із очільниками окремих Зе-штабів. Наприклад, з сином Іваном Марзака. Його син Михайло навалял Іщенку, який так хотів проявити свою владу. Це сталося в парку Шевченка перед матчем за Суперкубок України. Юнак досі перебуває під слідством, йдуть суди.

Ціничний барига

Якщо ви думаєте, що у Вінниці Іщенко облишив свої одеські манси – помиляєтесь. Справжнього одеського гопника за широкими штанинами не приховати. І немає різниці – Дейдей це чи Іщенко, нардеп чи поліцейський.

Забрав Іщенко під свою оруду «служити» до Вінниці і кума. В Одесі зітхнули із полегшенням. Там досі пригадують, як Олександр Остроглядов керував Приморським відділом поліції, де один за одним спалахували скандали, пов’язані, головним чином, із затриманнями на хабарях співробітників цього славного підрозділу поліції. Та замість покарання кума Іщенка Остроглядова лише перевели до Суворовського відділ поліції. А згодом кум забрав і до Вінниці.

Обидва куми – вихідці з Тарутинського району й входили в своєрідне «земляцтво» одеської поліції. Тільки у 2018 році в Остроглядова спочатку, 22 травня, арештували начальника Шевченківського відділення Арсена Швага, а потім затримали його заступницю Олену Кушнарьову, яку звинуватили в систематичному вимаганні за позитивне завершення проваджень. Але з Остроглядова, як і з Іщенка – мов з гусей вода.

Власне, у Вінниці два куми влаштували «кастинг» для керівників райвідділів. Кандидат на помаду мав привести «лоха» (підприємця з грошима), який заплатить суму за призначення кандидата. Але й тут два бесарабця дали маху – вони настільки поспішали зірвати касу, що зробили це до завершення так званої реорганізації в поліції. Новоспечені та новопризначені «керівники» не встигли пройти «навчання» в академії, як того вимагав голова Національної поліції України Клименко. За що керівництво вінницької поліції отримало прочуханів на вулиці Богомольця в Києві. Але й тут «вирішили».

Звички завгоспа у Іщенка не зникли й на посаді керівника. Він і у Вінниці розповідає, як легко «співпрацює» із місцевою владою, будуючи «будки шерифа» чи створюючи «систему нагляду», купу відеокамер із розпізнаванням обличь. І навіть не намагаючись напружити кандидатський мозок, щоб зрозуміти, що це і є конфлікт інтересів – брати гроші в тих, кого завтра доведеться арештовувати. Втім, про манію Іщенка до вуаєризму, розповімо в окремому матеріалі.

А поки наостанку відкриємо декларацію Іщенка за 2020 рік.

Бідному й непідкупному Іщенку доводилось орендувати квартиру в Одесі. З жовтня 2020 року Іщенко отримав право користування квартирою в Одесі площею 150 кв.м. Офіційним власником житла вказана Ольга Мустяца, теща полковника. Його дружина Христина Іщенко розпоряджається паркінгом в Одесі площею 13,8 кв.м, який також належить тещі. Згадаємо історію із одеським девелопером – і все стане на місця.

З червня 2020 року Івана Іщенка орендує квартиру в Вінниці у Вікторії Довгань.

Чим володіє Іщенко сам – то це земельною ділянкою в Єлизаветівці Тарутинського району.

Їздить Іван Іщенко на авто AUDI Q3 2016 р.в. Точніше, не їздить – в нього власний водій в погонах, якого він з Одеси забрав до Вінниці. І геть інша автівка. А з 2018 року на праві тимчасового користування Христина Іщенко розпоряджається автомобілем Audi Q3 (2016), який належить Діані Братіновой, ймоіврно, сестрі.

Та нещодавно пані Іщенко Ауді розбила

 

Але довго залишати дружину сумуючою справжній полковник Іщенко не став. Він, як кажуть злі язики, придбав їй новенький BMW Х5 з номером «КРИСТИНА».

Дружина – Крістіна Іщенко – працювала до квітня 2019 року в муніципальній інспекції з благоустрою. А після раптово стала успішною бізнесвумен.

І не забуваємо, що пан полковник – не просто бесарабський гопник, а цілий кандидат наук. Іщенко за 2020 рік отримав 12 тисяч гривень від викладацької діяльності. Що він міг викладати бідолашним студентам – залишається тільки гадати. На додачу Іщенко отримав 270 тисяч гривень в якості подарунка від Василя Мустяца, свого тестя.

Навіщо потрібні всі ці іщенки були потрібні Авакову? Тому що залишенні на керівних посадах вони із висолопленим язиком виконують будь-які розпорядження керівників, адже перебувають на гачку кримінальних проваджень. А так – і не на зоні, і ще й збагачуються.

Новий міністр Монастирський наразі не відзначився нічим. Він тихий, мов порожнеча. Та не виключено, що герой оповіді все ж до Дня Незалежності встигне зібрати ще раз заповітні 200-300 тисяч доларів за генеральське звання. На Конституцію не вдалось, то хоч на Незалежність буде?

 

naspravdi.today

 

Схожі матеріали

Популярні новини