Відео з мамою, яка притуляє до себе маленьку доньку після авіаудару в Сумах, розлетілося чи не на весь світ.
Жителька Сум Тетяна разом із донькою Лізою опинилися в епіцентрі вибуху, коли Росія 13 квітня завдала удару балістикою по центру міста.
Того дня вони збиралися до в гості до бабусі, розповіла жінка місцевому виданню.
На подив Тетяни, донька перед виходом попросила одягнути хрестик.
«Коли одягалися, то донька каже, надінь мені хрестик. Вона не любить його носити, а в той день каже — „надінь“. Я здивувалася ще так», — розповідає жінка.
Тоді вони з Лізою пішли на зупинку і сіли в автобус, який згодом опинився в епіцентрі вибуху в центрі міста.
Тетяна згадує, що коли зайшли в транспорт, їм поступився місцем хлопчик. Це був Кирило — той самий школяр, який пізніше допоможе відкрити двері та врятувати людей.
«Автобус був набитий битком. Ми сиділи на сидіннях біля середніх дверей. Хтось казав, що чув свист. Я почула вже сам вибух», — пригадує жінка.
Вона обгорнула всім своїм тілом доньку. Тоді, каже, сипалося скло, уламки, було багато пилу.
«Люди після вибуху почали виходити. Я хотіла встати, але чогось не вийшло. І я далі сиділа в тому ж положенні, бо думаю, може ще які осколки летітимуть. Подивилася на малу — вона відкрила очі, побачила, що я в крові і заплакала. Почала її заспокоювати», — каже Тетяна.
Жінка боялася детонації, тому думала лише про те, як швидше вибратися з автобуса. Тим часом інші пасажири почали вистрибувати з вікон та товпитися на вихід до дверей.
«Мені якась жінка подала руку, я вийшла. Вся увага була прикута до доньки, але краєм ока я побачила, як лежали довкола люди», — каже Тетяна.
Коли вибралися, то стали біля будинку. Там до них почали підходити люди та питати, чим допомогти. Тетяна чекала чоловіка — той довго їхав, бо вулиця була заблокована.
«До нас підійшла журналістка і попросила сфотографувати. Коли я побачила, що це відео так розійшлося… коментарів багато писали. Мені так незручно, адже ми наче якісь головні герої», — каже Тетяна.
Вони з донькою отримали незначні поранення — порізи від скла. Тетяна розповідає, якщо раніше була максимально зосереджена, то тепер емоції зашкалюють:
«Я виню себе, що ми поїхали в тривогу. Що сіли саме на цей автобус… Мала відходить потроху від пережитого, а я навпаки. Коли їдемо в машині, то в мене таке відчуття, що зараз все повториться», — каже жінка.
