Жак-Ів Кусто — легенда океану, дослідник, винахідник акваланга і режисер підводних фільмів. Його життя, як і море, було сповнене бурхливих хвиль: злети і тріумфи змінювалися падіннями та трагедіями.
Перша половина життя Кусто була нерозривно пов’язана з Симоною Мельхиор. Після тяжкої аварії на горному серпантині, коли його права рука була паралізована і мрії про морську авіацію розбилися, Симона стала його підтримкою. Вона приходила щодня, піклувалася і вірила в нього, навіть коли він ледве міг повернутися до води. Разом вони перетворили розмиті дитячі мрії на конкретні досягнення.
Саме Симона допомогла реалізувати перший прототип сучасного акваланга, дозволивши Кусто повністю присвятити себе дослідженням. Вона взяла на себе побут, виховання дітей, продаж власних коштовностей, аби фінансувати перетворення британського тральщика на легендарний «Каліпсо». Корабель став для неї домом, а для нього — лабораторією, з якої світ уперше побачив таємниці океану. Перший фільм «В світі безмовності» отримав «Оскар» та «Золоту пальмову гілку» Каннського кінофестивалю.
Але життя не залишає людину без випробувань. Під час однієї із закордонних подорожей Кусто закохався у стюардесу Франсін, молодшу за нього на 30 років. Симона і діти довго не здогадувалися про цей роман. Старший син Жан-Мішель розчарувався у батькові, обравши інший шлях, а надії Жака-Іва повністю були пов’язані з молодшим Філіппом, який працював на «Каліпсо» і активно брав участь у підводних зйомках. Трагедія не оминула й його: Філіпп загинув під час авіаційного інциденту.
Після цього Кусто розкрив Симоні правду про Франсін. Симона, не бажаючи залишатися без дому, попросила дозволити їй залишитися на «Каліпсо», адже корабель за роки плавання став її справжнім домом, а команда — родиною. Кусто погодився. Франсін народила йому двох дітей — дочку Діану та сина П’єра. Симона ж померла від раку у 1991 році.
Після смерті Симони Кусто і Франсін офіційно одружилися. Франсін заборонила старшому сину використовувати прізвище Кусто у комерційних цілях, що остаточно розірвало стосунки з Жаном-Мішелем. «Каліпсо» теж зазнав лиха — у 1996 році його протаранила баржа, і корабель затонув. Жак-Ів прожив лише рік після цієї втрати, померши від серцевого нападу 25 червня 1997 року.
Його життя залишило світу неймовірні відкриття: підводний світ став ближчим, а ім’я Кусто стало символом океану. Але за всією цією славою ховалася особиста драма: любов, зради, втрата дітей, родини та корабля. І навіть у генія була своя буря — внутрішня, безмовна, як море, яке він так любив.
