Два місяці тому світ моди сколихнула новина: Анна Вінтур залишає посаду головної редакторки Vogue. І з того часу всі, кого цікавить мода, з нетерпінням чекали, хто ж її замінить. Ім’я нової редакторки вже відоме — Хлоя Маль, яка раніше керувала сайтом видання. А поки нова редакторка приймає повноваження, RFI Українською згадує кар’єрний шлях легендарної Анни Вінтур.
Кінець епохи, нові горизонти
Анна Вінтур, якій 75 років, більше не обійматиме посаду головної редакторки Vogue. Водночас вона продовжить працювати головною директоркою з контенту медіахолдингу Condé Nast, видавництва, яке випускає 18 журналів, серед яких Vanity Fair, GQ, Glamour та інші. Новий редактор журналу підпорядковуватиметься безпосередньо їй.
Причиною відходу з редакторської посади стало розширення ролі Вінтур у корпорації — тепер у неї більше часу для глобальних проєктів.
Початок шляху
Анна Вінтур народилася 3 листопада 1949 року в Лондоні. Її тяжіння до моди, ймовірно, спадкове: батько, Чарльз Вінтур, двічі був редактором газети Evening Standard. Він навіть радився з дочкою при розробці рубрик, що зацікавили б молодь.
У 15 років Анна почала працювати у відомому бутику Biba, а вже за рік залишила школу, щоб навчатися в Harrods та на курсах моди. У 14 років вона вперше зробила знамениту зачіску боб і вперше порушила шкільний дрес-код. Чорні великі окуляри стали її візитівкою:
«Вони допомагають мені бачити і водночас не бачити… Реквізит», — говорила Вінтур.
Розвиток кар’єри
1970 року Вінтур почала працювати асистенткою відділу моди Harpers & Queen, а через три роки стала заступницею головного редактора. У 1975 році переїхала до Нью-Йорка й майже одразу влаштувалася в Harper’s Bazaar, але була звільнена через надто інноваційний підхід.
Першу редакторську посаду отримала у журналі Viva, а згодом очолила фешн-відділ у Savvy, орієнтуючись на активних, свідомих жінок-професіоналок. 1981 року стала редакторкою моди New York Magazine, де її ідеї отримали широкий резонанс, зокрема зірки на обкладинках.
Vogue і революція в моді
1983 року Анна Вінтур стала креативною директоркою американського Vogue. Вона вимагала повної свободи та почала впроваджувати зміни, адже журнал був надто консервативним.
1988 року вона очолила американський Vogue і змінила підхід до обкладинок: моделі виходили на вулицю, носили джинси, з’являлися без макіяжу або зірки шоу-бізнесу. Відтоді почалася «ера зірок» у Vogue.
Вінтур суворо контролювала роботу фотографів, але тексти перевіряла менше, довіряючи команді. Її стиль керівництва став легендарним — її прозвали «Ядерна Вінтур».
Вплив на світ моди
Анна Вінтур перетворила Vogue на найвпливовіший модний журнал у світі. Вона сприяла розвитку кар’єр фотографів Енні Лейбовіц, Маріо Тестіно та дизайнерів Марка Джейкобса, Джона Гальяно, Александра Макквіна.
Під її керівництвом Met Gala перетворився на одне з найгламурніших та найвпливовіших модних заходів у світі.
Вінтур стала прототипом Міранди Прістлі у фільмі «Диявол носить Prada», хоча авторка роману стверджувала, що надихалася кількома людьми. Вона отримала найвищі нагороди за внесок у моду та журналістику: титул Дами-Командорки Ордену Британської імперії, Орден кавалерів пошани від короля Чарльза III та Президентську медаль Свободи від США.
Призначення Хлої Маль
Новий етап у Vogue очолює Хлоя Маль, досвідчена редакторка сайту Vogue.com та подкасту The Run-Through. Вона підпорядковуватиметься Вінтур, яка називає її «секретною зброєю Vogue», здатною поєднувати оригінальне мислення з глибоким розумінням сучасної моди.
Якщо хочеш, я можу ще зробити коротку версію для швидкого читання на головній сторінці сайту з ключовими фактами і фото — щоб читач бачив основне за 2 хвилини.
