Уявіть бенкет, на якому можна з’їсти не лише страву, а й тарілку, на якій її подали. Ба більше — виделку, ніж і навіть серветку. Сьогодні це нагадує вигадку письменника, проте в Європі XVI століття подібні розваги були способом продемонструвати неймовірне багатство.
У липні 1574 року французький король Генріх III відвідав Венецію. На його честь влаштували розкішні урочистості, серед яких особливе місце посідав бенкет із цукровими декораціями.
За описами, серветки, скатертини, тарілки, столове приладдя та декоративні фігури майстри виготовили із солодкої маси. Імітація була настільки майстерною, що король зрозумів її секрет лише тоді, коли серветка, яку він узяв до рук, зламалася.
Дослідники Венеціанського університету IUAV встановили, що для королівського прийому створили близько 300 цукрових скульптур. Майстри використовували форми, пов’язані з майстернею відомого скульптора Якопо Сансовіно.
Звісно, ніхто не збирався щодня користуватися такими тарілками чи серветками. Це була вистава, покликана вразити короля та продемонструвати могутність Венеції.
Але чому звичайний для нас цукор колись вважали настільки цінним?
Коли цукор був дорожчий за звичайні продукти
У Стародавній Греції та Римі цукор знали зовсім не таким, яким ми купуємо його сьогодні. Це був рідкісний привізний продукт, який надходив зі східних земель.
Римський письменник Пліній Старший описував речовину, схожу на білий мед, що утворюється в тростині. Він зазначав, що використовують її переважно з лікувальною метою.
Упродовж багатьох століть цукор залишався дорогим товаром. Його могли продавати аптекарі, використовували для виготовлення сиропів, солодких лікувальних сумішей та збереження окремих продуктів.
Сучасні історики медицини підтверджують, що в середньовічній Європі поширення цукрових ліків значною мірою було пов’язане з медичними знаннями, які надходили з ісламського світу.
Згодом цукор перестав бути лише аптекарською рідкістю. Його почали використовувати на кухнях заможних родин, але ще довго він залишався предметом розкоші.
Навіщо аристократам були потрібні цукрові скульптури
У середньовічній та ренесансній Європі цукор використовували не тільки для десертів. Він був дорогою приправою, яку могли додавати до м’яса, риби, соусів та інших страв.
Особливе місце посідали їстівні скульптури. На
