Дитина може забути, яку іграшку їй подарували на день народження. Але розмову, під час якої бабуся уважно слухала й не сварила за помилку, здатна пам’ятати навіть у дорослому віці. Саме такі моменти, за словами психологів, допомагають створити особливий зв’язок між онуками та старшими членами родини.
Для цього зв’язку не обов’язково щовихідних влаштовувати свято, купувати солодощі чи вигадувати розваги. Часом дитині потрібне значно простіше: щоб їй зраділи, вислухали до кінця й дозволили бути собою.
Американські психологині Шеннон Франклін і Синтія Шоу в розмові з виданням Parade пояснили, які спогади про бабусь і дідусів особливо часто зберігаються з дитинства. Найбільше значення мають увага, прийняття, спільні переживання та відчуття безпеки.
Коли дитину люблять не за оцінки та слухняність
Батьки щодня дбають про уроки, дисципліну, режим дня та безліч інших справ. А бабуся з дідусем нерідко мають можливість побути з онуком без поспіху й постійних нагадувань про обов’язки.
Клінічна психологиня Синтія Шоу звертає увагу на одну важливу річ: дитині потрібно відчувати, що її люблять незалежно від успіхів. Її невдача на контрольній, поганий настрій чи невпевненість у собі не повинні ставати причиною втратити тепло близької людини.
Тому іноді найкраще, що можуть зробити бабуся чи дідусь, — вислухати онука, перш ніж давати пораду. Не порівнювати його з іншими дітьми, не перебивати й не поспішати виправляти кожну помилку.
Психологиня Шеннон Франклін радить цікавитися світом дитини без допиту. Замість постійних запитань про оцінки можна поговорити про те, що її сьогодні розсмішило, чим вона захоплюється або що хотіла б спробувати.
Такі розмови допомагають дитині відчути, що її життя цікаве дорослим саме по собі.
Запах пирога, спільний сміх і сімейні історії
Дивовижна властивість пам’яті — звичайний запах може повернути спогади, до яких людина не зверталася багато років. Аромат свіжої випічки, знайомої страви чи кімнати іноді нагадує про дитинство сильніше за стару фотографію.
Синтія Шоу пояснює це тісним зв’язком нюху з ділянками мозку, залученими до емоцій і пам’яті. Саме тому знайомий аромат може викликати спогад про людей і переживання, з якими він пов’язаний.
Так само запам’ятовуються звичні сімейні заняття: настільна гра, спільне приготування обіду, кумедний жарт, який розуміють тільки свої, або розмова перед сном.
Особливе місце займають історії про родину. Онукам часто цікаво дізнатися, якими були їхні мама й тато в дитинстві, як познайомилися прабабуся з прадідусем, де жили родичі та які пригоди з ними траплялися.
Через такі розповіді дитина пізнає власну сімейну історію. А для бабусі й дідуся це можливість передати те, чого немає в підручниках і що з роками може просто забутися.
Найбільше важить присутність, а не вартість подарунка
Шеннон Франклін наголошує, що онуки можуть особливо добре пам’ятати важливі події, на які прийшли їх підтримати бабуся чи дідусь: шкільний виступ, спортивне змагання, день народження або випускний.
Для дитини сама присутність близької людини серед глядачів може стати знаком того, що нею пишаються і її успіхи комусь важливі.
Подарунки також можуть залишати приємні спогади. Але, за спостереженнями Синтії Шоу, їхня цінність нерідко пов’язана зі спільним досвідом. Іграшка, якою разом гралися, може запам’ятатися краще за значно дорожчу річ, яку просто вручили на свято.
А якщо бабуся й дідусь живуть далеко, близькість можна підтримувати розмовами телефоном, спільними планами на наступну зустріч, обміном фотографіями чи маленькими сімейними традиціями.
Чому не варто дозволяти онукам усе
Бабусі й дідусеві часто хочеться потішити дитину. Дозволити ще одну цукерку, продовжити гру перед сном або не нагадувати про домашні завдання. Та коли це постійно суперечить домовленостям із батьками, у родині може виникати напруження.
У іншій розмові з Parade сімейні психологи пояснюють: міцні стосунки з онуками потребують поваги до правил, які встановлюють батьки. Дитині легше почуватися спокійно, коли близькі дорослі не сперечаються через її виховання.
При цьому бабуся й дідусь можуть залишатися тими, з ким добре поговорити, пожартувати, поділитися переживаннями чи зайнятися улюбленою справою.
Онуки виростають — і ваші стосунки теж змінюються
Маленька дитина може з нетерпінням чекати вихідних у бабусі. Підліток уже частіше хоче провести час із друзями, а дорослий онук має власні справи, роботу та родину.
Психологи радять приймати ці зміни. Якщо онук рідше приїжджає чи телефонує, це не обов’язково означає, що він перестав любити старших родичів.
Тему віддалення поколінь раніше порушувала й Субота Онлайн у статті про те, чому дорослі діти рідше телефонують батькам і як непрохані поради можуть впливати на близькість.
Із віком змінюється й спосіб бути поруч. Колись ви разом читали казки, потім обговорювали шкільні справи, а згодом можете розмовляти про роботу, подорожі чи життєві рішення.
Не обов’язково чекати наступного свята, щоб підтримати цей зв’язок. Можна просто зателефонувати, запитати про справи й уважно послухати відповідь — без поспіху та докорів.
Більше життєвих історій і корисних порад
Підписуйтеся на Суботу Онлайн у Telegram або Facebook.
