Схоже, що керівники окремих територіальних громад Житомирщини разом із депутатами не вельми переймаються покращенням життя і нагальними проблемами жителів. Це й зрозуміло. В країні війна, скаже хтось, а втім…
Коли б не численні факти про захмарні зарплати та премії ряду очільників громад, хабарі, спускання грошей просто “в трубу”, або відбудова окремих закладів соцкультпобуту, то життя простих людей би, думається, було б значно кращим…
Близько 20 років тому в клубі с.Селища Гладковицької ОТГ Коростенського району вирувало повноцінне культурне життя: проводились різноманітні заходи, зустрічі, була бібліотека…
Нині ж там просто це приміщення нагадує привид нібито після бомбардування: без вікон і дверей, зарощий по периметру деревами й кущами. І це прямісінько в самому центрі села!!!
— Нам так особливо й немає де зібратися, погомоніти окрім декількох крамниць, церкви..., — бідкається одна з місцевих жительок Надія. — Раніше було цікавіше, а зараз важко дивитися на цю розвалюху, невже наша влада цього не бачить, чи не хоче? А яке сміттєзвалище “красується” в сосновій лісосмузі, на околиці с.Гладковичів, розташованій у бік місцевого лісництва, це просто жах!!! Звісно, його туди очевидно навозили самі ж люди, але ж є в громаді управління ЖКГ і фахівці, спеціальна техніка, які повинні ліквідовувати всі ці небезпечні для навколишнього середовища та екології речі, але, схоже, це нікого не цікавить. Та й лісівникам, мабуть, має бути за це соромно!?.. І за с.Недашками Малинської громади смітник не менший!!! А на що перетворилася місцева ферма і колись добротні її приміщення вже годі й говорити! Десь є пилорама і це всіх влаштовує… Просто серце кров’ю обливається… Люди в селах зараз виживають хто як може…
І це правда. Років із 20-30 тому ще в селах Поліської глибинки вирувало життя, а зараз там лише залишились одні літні люди, що проживають у громадах (реформи в країні ніхто не відміняв!) без належних умов і засобів для існування. Молодь у пошуках кращої долі виїхала давно за кордон чи в столицю й повертатися на малу батьківщину не збирається.
Колись ці села процвітали, зараз, чомусь, залишились наодинці зі своїми проблемами, маючи непогані гроші в громадах, зокрема й на їх благоустрій територій, але, схоже, не доходять руки у окремих старост і керівників громад до стихійних сміттєзвалищ, повалених старих сухих дерев на цвинтарях, жалюгідного стану колись добротних приміщень, де вирувало життя…
Це так і потрібно? За людей забули? Війна. Та нічого… Переживемо й це. Українці — народ терплячий…
Джерело: Субота Онлайн
Автор: Богдан Лісовський