Переддень Свята української Соборності виглядає в Україні доволі песимістично. І торік, і два роки тому церемонія відзначення знакової для України події виглядала дуже прозаїчно і навіть примітивно. Хода, флеш- моб, покладання квітів і… на цьому все. Але ж, День Соборності України – не просто свято, а символ єднання нації, яка в силу вагомих і давніх геополітичних причин, мала дуже складну чи навіть драматичну долю.
А тому День Соборності України варто позначити чимось змістовним, інтелектуально забарвленим, ідеологічно значимим. Ну, і щонайперше, українцям варто нагадати, а можливо декого хоча б ознайомити зі змістом тих подій, які відбулися у Києві 22 січня 1919 року. Адже й досі українці (і житомиряни у тому числі) у масі своїй не знають, не розуміють, не орієнтуються у перебігу головних подій своєї державницької історії. Так сталося, що досі половина населення України навчалися і виховувалися в умовах радянської школи і , звісно ж, вивчали радянську історію. Де ніхто й ніколи навіть не згадував про IV – й Універсал Центральної Ради, де не можна було згадати про Крути, а Петлюру, Винниченка, Скоропадського, Грушевського згадували крізь призму зради і запроданства. Сьогодні, коли Україна стала незалежною, самостійною і соборно непорушною державою, історію та вшанування Дня Соборності виокремили, як окреме свято, що відзначється на державному рівні. Однак, в силу багатьох причин, для більшості українців це свято залишається незрозумілим, незвичним і, якщо чесно – суто формальним. Найбільша у цьому вина нинішньої державної влади України. Історичний всеобуч та історична пам’ять і досі залишаються такою собі «ахілесовоюпятою» сучасної України. Яку й досі ділять на дві, три чи навіть чотири частини, які не розуміють одна одну і навіть між собою ворогують. Насправді Україна, як держава і-як сучасна модернова ПОЛІТИЧНА нація, є унітарно – соборним організмом і події останнього десятиріччя досить промовисто це доводять. Але й досі в України не бракує ворогів, недругів, всіляких зайд, які силкуються ослабити єдність українського народу і, звісно ж, звести на маргінес світової історії державу Україна.
Тому свято Соборності України має винятково важливе значення. Це день мобілізації національної солідарності, день кристалізації та гарту українського патріотичного духу і день, який змушує нас оглянутися назад. Там, у минулому є чимало такого, що варто було б довго памятати, а ще краще – взагалі не забувати. Тому лише церемонії покладання квітів, якою житомирська влада планує відзначити свято День Соборності України 22 січня 2021 року, буде вочевидь недостатньо, аби довести не стільки світові, а найперше – самим собі, що Україна – це держава народу із тисячолітньою історією і героїчним минулим. Так, сьогодні в Україні діють жорсткі правила локдауну, так – сьогодні важко зібрати великі аудиторії для того аби розповісти, показати людям про те, що єдність і єднання нації – речі святі та непорушні. Однак є телебачення. Є Інтернет. Є друковані мас-медіа. І це могутній ресурс для того , щоб зрозуміти справжній, непересічний зміст чудового і потужного слова «Соборність». Нам дуже важливо розуміти , цінувати і ставитися із найбільшою шаною та повагою до тієї знакової дати в історії України, якій сьогодні виповнюється вже 102 роки і яка надовго стала знаменом і дороговказом для нації і народу. Ми й досі йдемо тим курсом, проголошеним нашими попередниками, які у доленосний час , позначений титанічними випробуваннями, розуміли значення єднання українців у єдиній державі.
