Зміни у календарі
У зв’язку із запровадженням григоріанського календаря на державному рівні, а на рівні православної церкви ні, свято за християнською прив’язкою почало припадати на ніч 7 липня, що значно далі відстоїть від справжнього літнього сонцестояння, яке відбувається 23, 22 або іноді 21 червня.
Християнізована назва свята включає ім’я Івана Хрестителя. Квінтесенцією свята є очищення за допомогою вогню та води — давня форма магічних дій. Також це одне з чотирьох головних свят сонячного календаря.
Святкування у інших народів
Святкування з нагоди літнього сонцестояння і на честь Святого Іоанна Хрестителя відомі в багатьох народів. Найбільшого розмаху свято набуло в Іспанії, де 19–24 червня проводиться фестиваль «Вогнища Сан Хуана», та в Бразилії — «Феста Юніна» 13-29 червня.
Свято і церква
Під тиском християнства, яке всіляко боролося зі святом Купала різного роду заборонами, фактично відбувся синтез язичницького свята з християнським святом Іоанна Хрестителя (Предтечі), що відбувається на честь хрещення Ісуса Христа в водах Йордану «купанням».
Адже саме на 7 липня припадає Різдво Іоанна Предтечі (24 червня за старим стилем – ред.), яке святкують християни східного обряду. В Україні цей день називають святом Івана Купала. Саме святкування в своїй суті пов’язане з давньослов’янською вірою та має магічний характер — ритуальні очищення вогнем, ворожіння, гадання, ігри. В часи після Хрещення Русі старі звичаї стали тісно пов’язаними з християнською подією, свято набуло нового змісту.
Церкви не підтримували (а православна й зараз не підтримує) таких народних гулянь, визнаючи лише назву Різдво Івана Предтечі, натомість серед народу вживають назву «Івана Купала», або просто «Купала». Народні купальські гуляння аж до початку XX століття заборонялися (як традиції інших свят). Учасників народних гулянь, обрядів часто карали. Деякі парафії УГКЦ останніми роками підтримують народні традиції купальських святкувань.
Змінившись змістовно, язичницький обряд, однак, зберіг свої архаїчні риси.
Івана Купала: традиції та звичаї
Після християнізації Руси поступово, разом з язичницькими віруваннями, сакральні тексти майже цілковито були заміщені побутово-ігровою тематикою. Купайло із центрального язичницького дійства, пов’язаного з культом богів Неба і Сонця, до XVII століття перетворилося на молодіжну розвагу.
Купальські обряди та ігри дуже різноманітні, якщо враховувати усі територіальні відмінності. У загальних рисах обряд проходить в такій послідовності: ставиться купальське деревце, навколо якого водять танки і співають пісні; розпалюється вогнище, через яке потім стрибають; розривають деревце; топлять у воді або спалюють опудало (Марену, Купайла); пускають вінки у воду; водять танки і співають усю ніч. Найважливішими є дві групи дій: приготування і розпалювання вогнища та ігри навколо нього; обряди і ворожба біля води.
У віддалені історичні часи купальські обряди вважалися магічними, а купальські вогні — жертовними і водночас очищувальними. Напередодні Купайла чоловіки та жінки йшли у ліси, на болота, де збирали зілля, копали корені, після чого готували з них ритуальні напої. Потім розпочиналося насичене танцями і піснями нічне гуляння. Плели також вінки, квітчалися зеленню, ставили опудала, які теж вбирали в одяг і зелень.