100-річна жителька Коростишівської громади, що на Житомирщині, Марія Залавська удвох із донькою виготовляють для воїнів ЗСУ подушки-килимки. Також із вовняних ниток плетуть для захисників рукавиці, шкарпетки, шапки та пояси. Усі теплі речі через волонтерів жінки передають на фронт.
Суспільному Марія Залавська розповіла, що допомагає воїнам ЗСУ волонтерством із перших днів повномасштабного вторгнення російських військ в Україну. Розпочала із виготовлення м’яких килимків-подушок, на яких можна і лежати, і сидіти. Плете, каже, зі старих вовняних речей, які привозять чи приносять люди. Спершу розплітає їх на нитки, а потім із них гачком в’яже круглі основи для подушок.

“Я з дитинства в’язала. В’язала берети, шапки, шарфики — собі та подругам. Під час війни плела шкарпетки. Щодня плела. Навіть у свята. Казала собі: “Боже, прости мене, я ж не для себе плету, а для людей, щоб їм добре було і затишно”. Нехай використовують це моє в’язання там, де їм потрібно, і там, де їм де їм буде від цього тепліше. Ось і зараз я плету основу для подушечок, а моя донька завершує — наповнює їх і зшиває. Раніше було більше сил, то я більше в’язала, а зараз — по два, а деколи по три килимки за тиждень виплітаю”, — розказала Марія Залавська.


За словами жінки, військовослужбовці, які отримують такі подушки, дякують їй за це — через волонтерів. А вона їм передає побажання здоров’я та якнайшвидшого повернення додому.
“Дай, Боже, їм здоров’я і терпіння. І щоб швидше мир був. Щоб дочекатися миру, щоб усі були вдома, щоб вони повернулися до своїх родин і в злагоді та добробуті жили. Щоб не страждали там в окопах. Бо я знаю: там воїнам нелегко”, — сказала 100-річна волонтерка.


Марія Залавська також розповіла, що живе зараз у постійній тривозі. Каже, мала трьох доньок, проте старша і молодша померли від ускладнень після коронавірусу. Середня дочка Ольга приїхала до неї із Львівської області — щоб їй допомагати.
“Буде вже чотири роки, як померли мої обидві доньки. Але я все одно сиджу і виглядаю їх у вікно. Бо я більше нічим не зайнята — оце нитки, плетіння та вікно. Ось, думаю, зараз будуть йти до мене моя Лариса чи моя Оленка, але їх немає. І брати, і сестри, і двоюрідна родина — нікого вже в мене немає. Оце тільки одна моя донечка зосталася — Олічка. А також шість внуків, десять правнуків і троє праправнуків”, — розповіла Марія Залавська.
Донька волонтерки Ольга Король сказала, що її мамі 100 років виповнилося 14 січня 2025 року. Попри свій поважний вік, вона все пам’ятає.

“Вона все і всіх пам’ятає. Вона має кращу пам’ять, ніж я. Приходить ксьондз до мами по п’ятницях щомісяця. Її також вітають священники із православної української церкви. Вітали із 99-річчям, із сторіччям ось нещодавно. Коростишівський міський голова також вітав її зі сторіччям. Свято мамі влаштували”, — розповіла донька Марії Залавської Ольга Король.

За словами Ольги Король, зараз вони з мамою спільно волонтерять. Каже, її місія — наповнювати подушки, які плете її мама, синтепоном та зшивати. Окрім цього, вона також плете для воїнів різні теплі речі.



“Я в’яжу все, що тільки треба: шкарпетки окремо, шкарпетки на ґудзиках, рукавиці, шапки, утеплені пояси. Що мені замовляють, те я і в’яжу. Мама допомагає мені виготовляти подушечки-килимки. Деколи ми разом із нею наповнюємо поролоном чи синтепоном. І хлопцям нашим на передовій м’яко та затишно”, — сказала Ольга Король.