Саме сьогодні , 23 листопада 2020 року, минає 99 років від часу трагічної дати – розстрілу 359-ти вояків армії УНР у селищі (містечку) Базар. Власне кажучи, полонених і поранених воїнів Волинської групи армії УНР почали розстрілювати у Базарі ще надвечір 22 листопада 1921 року, а тому обидва дні, 22 і 23 листопада, у історії українського визвольного руху вважаються однаково трагічними.
У селі Базар , яке відтепер входить до Коростенського району, вже майже два десятиліття існує меморіальний комплекс, куди зазвичай приходять люди вшанувати пам’ять про полеглих вояків УНР. Щороку це відбувається у 20-х числах листопада. Цьогоріч 21 листопада до Базару прибули голови кількох об’єднаних територіальних громад на чолі із першим заступником Житомирської ОДА Володимиром Федоренком. Звісно ж, нинішня обстановка із спалахом пандемії COVID-19, не дозволяє провести масштабні заходи з нагоди вшанування пам’яті героїв Базарської трагедії.
Однак вже наступного року, коли в Україні відзначатимуть 100-річчя від часу загибелі воїнів армії УНР, процес вшанування мав би пройти більш організовано, а значимість події відчули не лише на Житомирщині, але й у всій Україні. Адже трагедія під Базаром стала символічним завершенням визвольних змагань українців у 1917-1921 роках.
На превеликий жаль, більшість українців ( у тому числі й мешканців Житомирщини) досі дуже приблизно уявляють, що то за події відбувалися упродовж листопада 1921 – го року на теренах нинішньої Житомирської області. Адже йдеться про учасників Другого Зимового (Листопадового) походу армії УНР під керівництвом Юрка Тютюнника. Йдеться майже про тисячу вояків-патріотів, які у відчайдушному пориві намагалися підняти повстання проти Радянської влади (і вже сформованого більшовицького режиму)у ході рейду по території України. І початок, і печально-трагічне завершення того походу Волинської групи армії УНР пов’язані із територією Житомирщини. Села Олевщини, Ємільчинщини, місто Коростень, десятки сіл Малинського, Радомишльського районів Житомирщини, а потім кілька сіл на теренах сучасної Київської області, стали географічними позначками для походу 4-17 листопада 1921-го року.
Трагедія у містечку Базар, де було знищено полонених вояків армії УНР, тривали й час потрапила у забуття, оскільки комуністична влада не хотіла, аби народ знав правду про своїх героїв. І лише на переломі 80-90-х років минулого століття правду про події 1921-го року, розпочали повертати нашим сучасникам. Але дивно, що й досі багато людей тієї правди не знають, а, тим паче – не розуміють. Дивно, що вулиці Героїв Базару у містах Житомирщини сьогодні є, але імена чи прізвища учасників Зимового походу знаходяться у «тіні» забуття. Хіба що ім’я Юрка Тютюнника дехто згадує, а далі перелік персоналій зі складу майже тисячного війська чомусь обривається. Це дуже дивно, бо у складі Волинської групи, яка «рейдувала» по Житомирщині у листопаді 1921-го року, було щонайменше півсотні полісян. Їх імена, місце їх народження й досі невідомі громаді Житомирщини.
Ба більше, у селах Лопатичі, Кривотин, Заньки, Чайківка, Войташівка (нині село Квітневе під Коростишевим), так само, як і у місті Коростені, мали б були встановлені пам’ятні таблички (знаки) , які нагадували про бої та сутички армії УНР із частинами Червоної Армії. Загалом події, що розгорталися під час підготовки до Другого Зимового походу армії УНР, а також драматичні долі тих вояків, які обминули трагедію Базару, місять у собі дуже багато повчального матеріалу, про який нашим сучасникам зовсім не завадило б знати.
Адже йдеться про уроки державотворення і державного будівництва, які в Україні й досі слабо вивчені і погано засвоєні. Йдеться про пам’ять, з якою у нас і досі існують проблеми і «провали». І саме події під Базаром, які відбулися 99 років тому, мали б стати одним із найголосніших «дзвіночків із минулого», які наші сучасники добре чули і ніколи не забували.
