Про те, що сучасна медицина навдивовиж швидко реагує на технологічні новації, наші земляки – житомиряни здебільшого знають із телевізійних каналів. Житомирщина, як і вся Україна загалом, ще поки що не стала країною, де населення чітко знає та усвідомлює можливості того чи іншого лікувального закладу. Аби покращити таку обізнаність мешканців Житомирщини із тим, наскільки сучасними у сфері впровадження технологічних новинок стають відділення Житомирської обласної клінічної лікарні імені О Гербачевського, ми розмовляємо із генеральним директором цього закладу Богданом Леськівим.
– Отже, Богдане Богдановичу, питання про те, наскільки все нове і, як кажуть, прогресивне, швидко і охоче використовують у своїй роботі лікарі Житомирської обласної клінічної лікарні, яку ви очолили сім років тому?
– Тут однозначної відповіді дати не можна. Адже кожен лікар – це особистість із притаманними їй особливостями. Але щодо змісту поставленого питання, то тут все конкретно – є новації, є технічний і технологічний прогрес, який стукає у двері кожного, навіть найдосвідченішого фахівця. Можна місяць – два, максимум півроку робити вигляд, що у тебе все гаразд із застосуванням тих новинок, які кимось апробовані і показали свій очевидний ефект. Але реальний результат не забариться: або ж ти будеш користуватися старими, протоптаними шляхами і заслужиш славу середнячка – ретрограда, або ж будеш уважно стежити, вивчати, запозичувати все нове, що з’явилося у царині твоєї спеціальності, що дало потужний і видимий ефект. Якщо повернутися до подій семилітньої давності, то не буду кривити душею – питання про застосування низки технологічних новинок стояло гостро і я одразу взявся за конкретні відділення, де відчувалося, що ті «протоптані шляхи», якими наші лікарі тривалий час користувалися, треба відчутно і суттєво оновлювати. Тим паче, я знав професійний рівень кваліфікації кадрів у межах всієЇ Житомирщини , я знав конкретних фахівців, які застосовували у своїй роботі ті чи інші методики чи методи. Ну, і, звісно, коли на мої наполегливі пропозиції щодо оновлення, наголошую – якісного оновлення, певних методик та напрямків своєї діяльності, я відчував пасивне очікування чи надто довге зволікання, роздуми і т.д., я взявся за оновлення кадрового потенціалу окремих відділень нашої лікарні.
– Почали зі свого фаху, із хірургії, чи , можливо у цьому напрямку (відділенні) найбільше відчувалася консервація і заскорузлість отих «протоптаних шляхів»?
– Звісно, хірургія завжди є своєрідним лакмусовим папірцем і показником технологічної довершеності та сучасності лікарняної установи. Так було здавна і так мабуть буде ще тривалий час. Ось чому буквально через три – чотири місяці після мого призначення на посаду генерального директора, я зрозумів, що пора оновити кадровий склад того ж таки хірургічного відділення. Мушу повторити – я знав багатьох колег по «хірургічному цеху» і в тому числі – знав про тих, хто тяжіє до новацій, хто постійно вчиться, хто не ходить лише вище згаданими давно протоптаними шляхами.. Ось так у нас з’явилася одразу ж ціла група хірургів, які прийшли до нас із першої житомирської міської лікарні. Вони не просто погодилися сюди перейти, а зажадали певного технологічного оновлення. Це було логічно і дуже швидко стало зрозуміло, що ми на правильному шляху. Малоінвазивні методи хірургічного втручання вже давно були буденним явищем у практиці зарубіжних клінік та лікарень, а тому запровадження подібної практики у нас – це давно назріле завдання, яке ми швидко і (я вважаю – успішно) виконали. Звісно ж, межі вдосконалення не існує, але головне – це тенденція і конкретні результати, які ми маємо і про що можемо чітко стверджувати.
– Але ж, Богдане Богдановичу, світова медицина вже давно вважає за правило звертати особливу увагу на ті хвороби, які лідирують за наслідками свого згубного впливу на здоров’я і тривалість життя пацієнта. Тому, з огляду на це, варто поговорити про якісний ривок у роботі кардіологічного відділення, про зрушення у лікуванні інфаркту міокарда, про лікування хворих на інсульт
– Так, це якраз той блок питань, який виокремлює клінічну лікарню серед інших лікувальних закладів області, а можливо і в масштабах усієї України.
Йдеться не просто про досконало функціонуючі реанімаційні відділення, а про створення електрофізіологічного центру (лабораторії), де виконуються унікальні за нинішніми мірками хірургічні втручання на рівні судин серця у хворих із найтяжчими і найскладнішими аритміями серця. Наш лікар Микола Кушнір вже декілька років проходить стажування в Національному Інституті серцево –судинної хірургії імені М.Амосова. Ті операції, які він виконує, вимагають не просто ювелірної точності, але й геніального вміння визначити місце хірургічного втручання. Знову ж таки, йдеться про проведення не якогось показового втручання, аби прозвітувати чи задекларувати наш прогрес, а саме про кілька сотень операцій на рік, оскільки кількість хворих, наприклад, на аритмію, дуже велика і постійно збільшується. У нас наразі є все необхідне обладнання для подібних операцій і ми бачимо напрям вдосконалення та розвитку нашої , так би мовити, матеріальної бази. Але головне, все ж таки – кадри фахівців, які постійно і системно вдосконалюють свої практичні навички у проведенні донедавна ще унікальних і неможливих у наших умовах операцій. Те ж саме стосується і процесу впровадження та становлення на потік операцій із трансплантації певних органів, де за минулі кілька років ми також зробили потужні кроки вперед. І, якщо підсумувати нашу розмову про новації і новаторів у нашій лікарні, то головне, на мій погляд, не лише конкретний здобуток, впровадження чи успішне застосування певної новаторської методики, а саме створення атмосфери постійного вдосконалення, навчання та впровадження новацій у повсякденну нашу роботу. Це така собі вершина, яка дозволяє бути впевненим у своїх колегах, у тому, що ми, як заклад вузькоспеціалізованої допомоги, спроможні будемо вирішувати найскладніші ситуації, пов’язані із захворюваннями наших пацієнтів.