Директор Житомирського обласного краєзнавчого музею Роман Насонов опублікував інтервʼю, яке він дав відомому краєзнавцю Анатолію Магазу:
За кілька днів до 164-го дня народження барона Івана де Шодуара публікую моє інтерв”ю знаному в Житомирі краєзнавцю Анатолію Магазу, що мало б бути предсталеним загалу ще у минулому році, проте, у силу відомих обставин так і не було оприлюдненим.
4 березня виповнилось 163 роки з дня народження видатного житомирянина Івана Максимільяновича де Шодуара.
Частина скарбів баронів де Шодуарів знаходиться у фондах Житомирського обласного краєзнавчого музею. З цієї нагоди я взяв інтерв’ю у директора музею Насонова Романа.
А. Магаз: Вітаю музей із поверненням раритетного мармурового надгробка баронеси Елоїзи де Шодуар. Будь ласка, розкажіть коротко історію цього виробу.
Р. Насонов: Дійсно, повернення надгробку до музею стало для нас значущою подією. Адже експонат був переданий до Науково-дослідного реставраційного центру України ще у 2015 році, а повернули ми його у 2021-му. Чому так довго? Зважаючи на складність реставрації: відновлення відбитого кута плити та необхідності глибокого очищення від органічних забруднень, консервації ряду елементів виробу і не просто виробу – а творіння майстра світового значення – Б. Торвальдсена. Не варто забувати про те, що реставрація проводилася абсолютно безкоштовно, що теж не вельми сприяло її швидкості. За цей час музей вчергове потрапив під хвилю критики: «Ви все продали і розікрали!». От правда жоден із «писак» досі не вибачився за наклепи і кляузи до органів влади. Ба більше – жоден із них не завітав до музею, аби пересвідчитися, що експонат на місці.
А. Магаз: Як Ви особисто відноситесь до постаті І. М. Шодуара?
Р. Насонов: Людина свого часу. Чудовий приклад людини, яка розуміла виклики епохи в яку жила, цінувала здобутки попередніх епох, і усвідомлювала з чим можуть зіткнутися його нащадки.
А. Магаз: Скажіть, будь ласка, які скарби (картини, копії камей, монети, книги, рукописи, епістолярна спадщина) баронів де Шодуарів знаходяться у музеї, їх кількість?
Р. Насонов: Ох, як я «люблю» інвентаризаційні запитання! На це питання було б легко відповісти, коли б усі предмети, що стосуються Шодуарів надходили по інвентаризаційних списках, де було б чітко зазначено, що вони належали саме їм. Але. У ті буремні роки, коли фактично маєток Шодуара розграбовувався-націоналізувався, речі надходили до музею паралельно із речами з інших маєтків. Скурпульозних списків надходжень ніхто не складав. Крім того, не забувайте, що музей був добряче пошарпаний у роки Другої світової війни – як нацистами, так і радянською владою. Плюс до того, вже у повоєнний час київські музеї, на правах метрополії, дерибанили фонд нашої установи. Наразі фактично усі картини, які достеменно атрибутовані, як такі що належали до колекції Шодуара, виставлені у постійно діючій експозиції. Однак вказати бодай приблизну кількість експонатів, що належать до так званих скарбів Шодуарів є справою невдячною і такою, що ставить під ризик компетенцію музейників. Усе, що не виставлено – так чи інакше потребує реставраційно-концерваційних робіт. Щодо книг – наші відвідувачі мають змогу працювати із ними у бібліотеці музею. Якщо говорити про епістолярну спадщину, то це у основній масі листування по судових та боргових позовах французькою мовою.
А. Магаз: Коли житомиряни та гості міста зможуть побачити експозицію копій камей?
Р. Насонов: Як згадував вище – і камеї, і їх копії так чи інакше потребують реставрації, а їх 350 одиниць. Тому говорити про їх появу у експозиції поки що зарано.
А. Магаз: Яка подальша доля вітражів і чи зможуть їх побачити житомиряни?
Р. Насонов: Вітражі теж належать до категорії експонатів, котрі потребують реставрації. Їх 6 одиниць, вони невеликі, приблизно 40*30 см. Фактично це «пазли», ряд елементів з яких втрачено. Оскільки, коштів на реставраційні роботи не маємо – чекають свого часу. На жаль традиції меценатства в Україні, а в Житомирі і поготів, втрачено, а заробітки музею є мізерними, а відтак сподівання про їх швидку появу у експозиції є досить примарними.
А. Магаз: Чому Житомирська обласна рада не хоче присвоїти почесне звання баронів де Шодуарів Житомирському обласному краєзнавчому музею?
Р. Насонов: Те, що ім’я Шодуарів виринуло із небуття вже є великим здобутком. Проте, іноді надмірна спекуляція грає не на користь світлій пам’яті родині. Буквально кілька тижнів тому до музею завітала знімальна група одного із національних телеканалів. Ознайомлюючись із сценарієм, виявив, що будівлю краєзнавчого збудував Шодуар (!). На моє запитання – «Який із них?» Відповіді від зніяковілого режисера не почув. Натомість він зізнався, що інформацію брав із вільних джерел, тобто із інтернету. Тож міфологізація, що породжується відсутністю достеменних відомостей про Шодуарів, їх діяльності, а особливо їх спадщини, яку ви називаєте гучним словом «скарби» вже сьогодні породжує викривлене сприйняття роду, а відтак і музейних працівників, які «100% щось приховують та розпродають». Повірте, ми теж володіємо мізерною інформацією.
А. Магаз: Чому Ви, як директор музею, до сих пір не виділили окремий зал для постійно діючої експозиції скарбів баронів де Шодуарів?
Р. Насонов: По-перше музей діє відповідно свого профілю. Ми не меморіальний музей, де представляємо чиюсь конкретну колекцію. По-друге, назва «краєзнавчий» відповідно до законодавства зобов’язує аби у експозиції було представлено три обов’язкові складові: історія регіону, етнографія та природне різноманіття. По-третє: наразі ми не володіємо достатніми виставковими площами аби виділити окремий зал «під Шодуарів», і таким чином розірвати колекцію Західно-Європейського живопису 16-18 ст., яка по праву вважається найбільш дослідженою, атрибутованою та збалансованою в експозиції на теренах сучасної України. І це заслуга Лідії Дахненко.
А. Магаз: Скажіть, будь-ласка, чи завершений електронний облік скарбів баронів де Шодуарів і коли житомиряни будуть мати змогу зайти на сайт краєзнавчого музею та переглянути ці шедеври?
Р.Насонов: Маєте на увазі чи оцифровані експонати аби бути представленими у доступі? Фонди проходять електронну оцифровку, але це довгий і затяжний процес. Насамперед через брак техніки. Файли мають бути у високому розширенні, а сканування і зйомка мають проводитися відповідними засобами. Музей же володіє технікою рівня початку 2000-го року. Плюс до того в Україні питання авторських та майнових прав є абсолютно неструктурованим. А музей має отримувати роялті за подібні публікації так як це прийнято у всьому цивілізованому світі. Владі на це байдуже, однак для нас це могло б бути додатковим джерелом фінансування. Тому і відповідь очевидна.
А. Магаз: Останнє запитання як до житомирянина. Чи повинна Житомирська міська рада перейменувати парк ім. Ю. Гагаріна на Шодуарівський та відновити триповерхову будівлю барона І. М. де Шодуара? Встановити на алеї парку пам’ятник барону І. М. де Шодуару, який сидить на лавці і тим самим надати можливість кожному житомирянину посидіти поруч і подумати про вічне.
Р.Насонов: Щодо перейменування – однозначно – так. Не вдаватимусь у історію, спадок і т.д. Мені здається, що навіть сучасна інфраструктура парку підтягнулася б. Ті ж самі торгівельні точки набули б рис епохи Шодуарів. Сама назва сприяє романтиці. Одне діло призначити побачення дівчині у парку Гагаріна, а інша справа у парку барона де Шодуара!
Якщо говорити про відновлення будівлі, то я б подумав. Адже статусу пам’ятки він не отримає, бо не підпадає під пам’яткоохоронне законодавство. Створювати музей Щодуарів? А де відомості про розташування речей і т.д. Робити громадським простором для виставок? Теж не вдячна справа, бо, на жаль, у Житомирі громадські простори перетворюються у торгівельні площі. Я б радше залучив молодь аби розробили віртуальну проекцію будинку, котра б світилася у темряві – це була б фішка парку і пов’язала минуле і сучасне.
Про пам’ятники. То окрема тема. В Житомирі я взагалі б оголосив би мораторій на їх встановлення. Десятки, абсолютно позбавлених естетики, виробів із каменю та металу «виросли» у місті. Плюс до того надмірна кількість анотаційних та меморіальних дощок. А от пам’ятник у стилі садово-паркової скульптури на одній із алей парку Шодуара було б дуже доречно. Скромний пам’ятник величному мешканцю давнього Житомира.
