П’ятий воєнний рік, у який Україна вступила нещодавно, завдає нам горя і біди, але не позбавляє нас звичних клопотів, давніх і навіть трохи призабутих проблем. Більше того, втома набрала таких обрисів та масштабів, що люди просто не витримують надмірних навантажень, а реальність постійного стресу зумовлює потребу щонайперше психологічної реабілітації. Зрештою, даються взнаки ті декілька років надмірної тривоги, життя в режимі пограничного стану і фактично на межі людських можливостей. Поступово, але все очевиднішою стає потреба у зверненні і спілкуванні із лікарем і люди звертаються до медичних закладів та установ все частіше і частіше.
В принципі, це прогнозований наслідок сплеску надмірних емоцій, пережитих багатьох сотень випадків тривог, прильотів, сумних і здебільшого трагічних звісток, які стали ознакою часу. І все ж таки, попри зливу негативних емоцій, не дивлячись на тривожні ночі і сповнені суворими новинами дні, в Україні зростає надія, збільшується сподівання щодо наближення омріяного миру, бажаного фінішу військово-агресивних посягань на нашу землю і завершення війни. Держава, чиновництво і бюрократична машина, як завжди, не встигає за настроями і надіями простої людини, а тому й тут народ сподівається здебільшого на власні сили, на свій віковічний розум і, звісно ж, на неодноразово випробувану у тяжку годину людську солідарність. Чи не найкращим і найпереконливішим прикладом такої солідарності і громадянської згуртованості стала діяльність благодійної організації «Лікарняна каса Житомирської області». (Далі- «Лікарняна каса») На Житомирщині більшість людей знають про «Лікарняну касу», а ледь не кожен п’ятий мешканець області був, або ж досі залишається, її учасником. Наша газета, розповідаючи про сьогодення «Лікарняної каси», зазвичай нагадує своїм читачам про те, скільки людей вступають до її лав, намагаючись убезпечити себе у ситуаціях, коли суттєво гіршає здоров’я і без сторонньої допомоги та втручання медицини вже, як кажуть, не обійтись. Ще один показник, який також стосується життя і діяльності «Лікарняної каси», вартий особливої уваги і осмислення. Йдеться про тих людей, хто в силу певних обставин, здебільшого об’єктивного чи, можливо й надзвичайного характеру, змушений був призупинити своє перебування у «Лікарняній касі». Але життя йде, з плином часу відбувається чимало змін і якраз у житті «Лікарняної каси» виникають ситуації, коли колишні її учасники висловлюють бажання повернутися і відновити членство у складі благодійної організації, яка, до речі, упродовж багатьох років ( вже більше як чверть століття) має гарне реноме і заслужений авторитет. Цьогоріч «Лікарняна каса Житомирської області», послідовно втілюючи свої статутні засади, де вказано, що кожен член «Лікарняної каси» має можливість один раз відновити своє перебування у складі благодійної організації, навіть запровадила пільгову можливість такого відновлення у «Лікарняній касі». Якщо тепер вже колишній учасник «Лікарняної каси» після тривалої навіть кількарічної перерви, вирішив відновитися у складі «Лікарняної каси» , то для цього він має сплатити наперед розмір річного благодійного внеску ( станом на сьогодні – це 1140 гривень, або ж 1440 гривень, при сімейному поновленні з дітьми, незалежно від кількості дітей (до 18 років). Внески за попередні роки оплачувати не потрібно.
Варто зауважити – люди, які свого часу вийшли із рядів «Лікарняної каси», активно користуються такою можливістю для відновлення свого членства у «Лікарняній касі». За три місяці 2026-го року до «Лікарняної каси» повернулися 450 жителів Житомирщини. Важливо те, що люди активно цікавляться запропонованою можливістю і процес повернення до участі у житті благодійної організації постійно продовжується. Ми вирішили визначити, які ж фактори та обставини вплинули на те, що люди відновлюють свою участь у складі благодійної організації.
Наприклад, підприємець із Любара Олена Гнатишина зазначила, що обставини життя всієї її родини неодноразово і переконливо доводили очевидні переваги для тих, хто перебуває у складі «Лікарняної каси». «Я та мій чоловік відновили своє перебування після майже восьмирічної перерви, а двоє наших дітей, також стали членами благодійної організації, – говорить О.В.Гнатишина. – Для дітей сам факт перебування у складі «Лікарняної каси» однозначно має абсолютні вигоди, оскільки вартість щомісячного благодійного внеску для дітей (25 гривень) суттєво менша, аніж для дорослих. До того ж, кількість дітей на величину дитячого благодійного внеску до «Лікарняної каси» не впливає. Ну, а для старших людей перебування у складі «Лікарняної каси» є нагальною потребою і неабиякою гарантією отримання підмоги у складній життєвій ситуації. Тому своїх батьків мені також вдалося переконати у тому, що до «Лікарняної каси» варто повернутися. І вже перші місяці після такого повернення перетворилися на дуже вагомий аргумент у той момент, коли мамі довелося оперуватися в умовах стаціонару. Можу додати, що чимало тих людей, хто мене знає і з ким я спілкуюся, дуже схвально поставилися до нашого повернення у складі «Лікарняної каси». Дехто чув, однак предметно і глибоко не вникав у всі обставини членства у цій благодійній організації, але вже сьогодні стежить за повсякденним життям «Лікарняної каси». Цей інтерес продиктований тим, що «Лікарняна каса» перебуває у стані постійного вдосконалення своєї роботи, а це зрештою привертає увагу все більшої кількості людей. Хто може не розуміє чи не знає про те, що люди навчилися рахувати кожну копійку свого бюджету, а тому можливість отримати ліки від «Лікарняної каси» навіть для амбулаторного лікування у домашніх умовах, а особливо підтримка «Лікарняної каси» під час проведення діагностичних обстежень, лабораторних аналізів має в грошовому еквіваленті велику вагу. Люди про це знають і тих, хто думає про повернення, або ж про вступ до «Лікарняної каси», сьогодні є чимало».
Жителька Іршанська Людмила Нижник також нещодавно відновила своє перебування у «Лікарняній касі». Також – після тривалої перерви, яка була викликана низкою причин надзвичайного характеру. «Я вступила до «Лікарняної каси більше двадцяти років тому, – каже Людмила Володимирівна. – Звісно, була молодшою, хворіла зрідка, тому на певному етапі перебування у благодійній організації мені здалося, що пільги та преференції, які надає «Лікарняна каса Житомирської області», мені навряд чи знадобляться. До того ж у країні розпочалася епідемія COVID -19, а далі – ось це пекло із агресією росіян, коли багато людей у перші весняні дні 2022-го року взагалі сиділи на валізах. Якраз тоді я , по суті, припинила своє перебування у «Лікарняній касі». До речі, тоді це викликало подив багатьох моїх знайомих, сусідів, кумів, які неодноразово користувалися допомогою «Лікарняної каси». Дуже швидко, як у калейдоскопі, промайнули 5 чи вже й 6 років, і я неодноразово переконувалася в тому, що можливості допомоги, яку надає «Лікарняна каса», дуже суттєві. До того ж, слід зауважити і визнати, що «Лікарняна каса» постійно щось впроваджує, щось вдосконалює, зважає на зауваження та пропозиції. Сьогодні, коли я повернулася до «Лікарняної каси» після шестирічної перерви, можу сказати, що зміни у її роботі сталися відчутні. Одразу замітила, наскільки гнучко і варіативно підходить «Лікарняна каса» до зміни ситуації в медичній сфері. Це стосується оплати частини вартості лікування та обстеження в приватних клініках, забезпечення ліками при амбулаторному лікуванні. Ще один аргумент, який також має вплив на моє рішення про відновлення членства у «Лікарняній касі», стосується розміру внеску. Хтось нарікає на суму у 95 гривень, згадуючи часи, коли щомісячний благодійний внесок сягав лише трьох гривень. Але ж, якщо не кривити душею і не повторювати байок про те, як було колись, то неважко порівняти теперішню вартість буханця хліба на сім’ю і одного літрового пакета кефіру. Це майже 90 гривень. Не кажу про пачку цигарок, яка вже давно дорожча за місячний розмір благодійного внеску «Лікарняної каси». У цей же рядок із порівнянь можна додати вартість філіжанки кави з цукерочкою, які ми «пробуємо» по двічі на день. За найскромнішою калькуляцією, це також щоденні витрати 90 – 95-ти гривень. Ось такі порівняння і висновки може зробити кожен, запитуючи себе про адекватність і справедливість місячного благодійного внеску до «Лікарняної каси». Але я особисто свій висновок зробила. До речі, тепер вже із чоловіком, який також вступив до «Лікарняної каси».
«Лікарняна каса» + сімейний лікар = виграє пацієнт
Життєвий вибір, аргументація і мотивація перебування у «Лікарняній касі» більшості її членів вже давно відомі. Благодійна організація, яка працює, вдосконалюючи свою діяльність вже більше як чверть століття, має у своєму активі чималу кількість вирішених проблем, не забуваючи про магістральний напрямок свого статутного призначення – компенсація витрат на придбання медикаментів, медичних виробів, лабораторних досліджень та інших медичних послуг. «Лікарняна каса» має чіткі і вагомі напрацювання у сфері контролю якості медичних послуг, що надаються її членам. Ще одна, вкрай важлива функція «Лікарняної каси» виявляється у сприянні ефективній взаємодії між пацієнтами з числа членів благодійної організації та закладами охорони здоров’я, що особливо актуально в умовах реформування системи охорони здоров’я України. Першочергова увага і потужні акценти у роботі «Лікарняної каси» на рівні первинної ланки вітчизняної медицини абсолютно зрозумілі: саме тут, у спілкуванні сімейного лікаря і пацієнта, народжується і проходить випробування на якість система охорони здоров’я України. Якраз тут можливості «Лікарняної каси» можуть бути реалізовані найбільш повно, а пацієнт із середовища «Лікарняної каси» має можливість отримати за рахунок благодійних коштів суттєву і потужну підтримку.
Сімейний лікар Ірина Ніколайчук, яка працює на території Черняхівської громади у статусі фізичної особи-підприємця, зазначає, що 65-70% пацієнтів, що приходять до неї на прийом, є членами «Лікарняної каси». «Я щодня переконуюся в тому, що членство у «Лікарняній касі» – це не абстрактна перевага, а цілком конкретна допомога конкретній людині», – каже Ірина Ніколайчук. – «Коли пацієнт знає, що частину витрат на ліки чи обстеження йому буде оплачено, він не відкладає лікування «на потім». А саме це зволікання найчастіше і перетворює виліковну хворобу на хронічну проблему. Тому я завжди раджу своїм пацієнтам – і тим, хто ще не є членом «Лікарняної каси», а особливо тим, хто колись вийшов із її лав, – не зволікати. Поновити або оформити членство сьогодні значно простіше, ніж лікуватися завтра без підтримки. Для цього потрібно зателефонувати до Лікарняної каси, або звернутися до представника у медичному закладі».
За словами Ірини, «Лікарняна каса» для сімейного лікаря – це реальний і дієвий партнер, а не декларативна структура. Арсенал її можливостей (від оплати медикаментів до підтримки під час лабораторних досліджень, КТ, МРТ) дозволяє лікарям пропонувати пацієнту повноцінний план лікування, не озираючись щоразу на товщину його гаманця.
Директор Чуднівського Центру ПСМД Анатолій Скриваник розповідає, що кожен із одинадцяти сімейних лікарів, які працюють у штаті очолюваного ним підрозділу, щиро зацікавлений у тому, аби пацієнт мав для лікування та одужання найкращий арсенал медикаментів і можливість пройти необхідні лабораторні дослідження. За словами Анатолія Ростиславовича, така зацікавленість лікаря цілком збігається з намаганнями і можливостями «Лікарняної каси» – і саме у цьому поєднанні криється потенціал для невпинного вдосконалення якості медичної допомоги.
Однак лікар Скриваник не лише аналізує – він звертається до мешканців Житомирщини із прямим і щирим закликом.
«Я хочу звернутися до кожного жителя нашого краю – і до тих, хто ще жодного разу не був членом «Лікарняної каси», і особливо до тих, хто колись до неї належав, але з тих чи інших причин вийшов із її лав. Вступіть до Лікарняної каси, або відновіть своє членство. Це не просто формальність – це реальна страховка вашого здоров’я і здоров’я ваших близьких у найскрутніший момент. Ми, медики, щодня бачимо, як люди вимушені відмовлятися від необхідних аналізів, обстежень, ліків – лише через брак коштів. І саме тоді, коли держава не встигає, коли фінансування охорони здоров’я залишається недостатнім і значною мірою залежить від зовнішніх донорів та міжнародної допомоги, – «Лікарняна каса» стає тим реальним, доступним і перевіреним часом рятівним колом. Вона існує не завдяки бюджету, а завдяки вам – кожному, хто сплачує свій щомісячний внесок і тим самим підтримує спільноту. Чим більше нас – тим потужнішою є наша спільна відповідь на виклики сьогодення».
Слова лікаря А.Р.Скриваника — це не просто заклик чиновника. Це голос людини, яка щодня стоїть між пацієнтом і системою, яка бачить межу між тим, що держава може дати людині, і тим, чого вона дати не спроможна. Сьогодні, коли охорона здоров’я в Україні перебуває під колосальним тиском війни, коли кошти на медицину частково надходять від міжнародних партнерів і донорів, а власний бюджет галузі не покриває й половини потреб, – громадська ініціатива на кшталт «Лікарняної каси» набуває особливої ваги. Це не альтернатива державній медицині, а її необхідне доповнення – живе, людяне, перевірене роками.
«Лікарняна каса Житомирської області» продовжує свій шлях. Вона відкрита для всіх – і для тих, хто вперше замислюється про вступ, і для тих, хто повертається. Бо організація, яка понад чверть століття вміє цінувати своїх людей, заслуговує на те, аби й люди її також цінували.
Слідкуйте за найважливішими медичними та соціальними новинами Житомирщини. Щоб знати свої права та економити на лікуванні — підписуйтеся на наш Telegram або читайте у Facebook. Бережіть своє здоров’я!
Джерело: Народний тижневик “Субота”
Автор: Віктор Герант
