27−28 липня Україна відзначає День Хрещення Київської Русі. НВ нагадує 10 маловідомих фактів про державу, від якої веде своє історичне коріння сучасна Україна.
28 липня українці відзначають День Хрещення Київської Русі-України, свято, засноване у 2008 році президентом Віктором Ющенком. Указ глави держави передбачав відзначення цього дня щороку 28 липня, «в день пам’яті святого рівноапостольного князя Володимира — хрестителя Київської Русі».
У 2021 році виповнюється 1033 роки з дати Хрещення Русі князем Володимиром Великим. Сама ж дата 28 липня, яка одночасно є днем пам’яті княза Володимира і просто днем Володимира, — це день смерті рівноапостольного князя Володимира Київського, онука княгині Ольги, також зарахованої православною церквою до лику святих.
Хрещення жителів Києва і цілої країни залишається одним з найбільш дискусійних моментів в історії. Багато дослідників зазначають, що факти про ту епоху були не раз спотворені через соціальні і політичні перетворення, в тому числі й самою церквою, яка прагнула зміцнити свій вплив і значимість.
НВ вивчив погляди українських, російських і зарубіжних істориків на культуру, побут і політику Київської Русі періоду до і після хрещення, склавши добірку цікавих маловідомих фактів.
Високі технології
Київська Русь була знаменита мистецтвом майстрів зброї. За запевненням істориків, саме на цих землях вперше були створені шестопер, наруч, гак для натягування арбалета, кольчуги з плоскими кільцями, сталева маска для коней, шпори з пластинчастим козирком і шпори з коліщатком, а також пластинчата броня. Відзначилися і ювеліри — рівень роботи міських майстрів не поступався творінням лідерів світового мистецтва тієї епохи у Візантії і на Близькому сході. Майстри золотих і срібних справ прагнули максимально поліпшити гру світла, для чого відтіняли срібло черню і позолотою. Іноді для цього ювелірні прикраси навіть вкривали тисячами мініатюрних кілець, напаюючи на кожне трохи срібла.
Малий бізнес
Заняття ремеслом на Русі було популярним і затребуваним. Вмілий гончар або коваль міг обслуговувати три-чотири населені пункти. Київська Русь була однією з найбільш «урбанізованих» країн тодішньої Європи: у ІХ-Х століттях там було не менше 25 міст, а в ХІ столітті їх кількість наближалась до сотні. Через це у скандинавських сагах ці землі називають Гардарікою — країною міст. Середньовічний «бізнес» активно розвивався — і на зміну худобі і бурдюкам в ролі грошей прийшли монети із золота та срібла, а також срібні зливки — гривні.
Поп-музика
Ще до хрещення у Київській Русі було багато «сказателів», співців, які грали на гуслях, виконуючи пісні на героїчну тематику — про походи на Візантію, на Балкани, битви із загарбниками, подвиги народних богатирів. Історики пишуть також про більш ранні скорботні пісні, зокрема про трагічну долю слов’янського князя IV ст. Буса, який потрапив у полон у битві з готами і був ними закатований.
Випивка
У Київській Русі не знали горілки і не гнали спирту. Ключовими хмільними напоями були квас, мед і вино. Перший часто був зовсім безалкогольний або ж зі слабким градусом, його виготовляли із житнього хліба, отримуючи схожий на пиво напій. Про нього згадує ще у п’ятому столітті візантійський мандрівник нарівні з медом. Останній був найбільш поширеним — після хрещення Русі він почав виготовлятися і в монастирях. Мед варили різних сортів на будь-який смак: сухий, солодкий, з перцем. Варений мед як напій був нижчої якості порівняно зі ставленим. Останній витримували по 10−15 років і більше — його отримували завдяки природному бродінню бджолиного меду із соком лісових ягід.
Писемність до кирилиці
Вчені наводять безліч доказів на користь наявності писемності у Київській Русі задовго до Кирила і Мефодія. На їхню думку, місцеві жителі писали «рисками» і «резами» — локальним варіантом рун — за допомогою яких «читали і ворожили». Про писемність давніх слов’ян пишуть також арабські і німецькі джерела. Хронікери повідомляли про пророцтва на каменях, підписи до пам’ятників і про дипломатичну пошту «руськими письменами».
Кохання
До хрещення на землях Київської Русі переважало багатоженство, як правило, жінок у чоловіка було від двох до чотирьох. На думку істориків, жорсткого підпорядкування в сім’ї не було, більше того, «нелюбі» дружини могли практично відкрито зраджувати чоловікові або ж піти до іншого, який обіцяв більше уваги. Маврикій Стратег, візантійський історик VI століття, дивувався одній з інтимних практик слов’ян — кохатись у воді, на озерній чи річковій обмілині. Він також писав про розваги місцевої молоді і вільну поведінку — на святах часто практикувався груповий секс.
Боротьба за мораль
Однією з перших обурюватися поведінкою молоді почала княгиня Ольга, перша з можновладців, які прийняли християнство. Проте довго її заборони на гучні гуляння не протрималися через обурення народу. Варто зазначити, що за однією з легенд Ольга і її майбутній чоловік Ігор познайомилися за малоромантичних обставин. Князь був на полюванні, переправлявся через річку, тоді як перевізником виявилася Ольга, чомусь у чоловічому одязі. Ігор розгадав її маскування і негайно зробив сміливу пропозицію псковчанці, але та зухвало відмовилася, заявивши, що краще кинеться в річку.
Торги політичними посадами
Перед хрещенням Русі відбулася війна з Херсонесом (Корсунем), звідки Володимир привіз священиків і святині, в тому числі шановані мощі святого Климента. Заволодіти містом йому допомогло зрадництво попа Анастаса, який вказав Володимирові на водовід, що забезпечував місто. Князь винагородив зрадника: Анастас став настоятелем київської Десятинної церкви, ікони та начиння в якій були завойовані в Корсуні.
Непрості стосунки князя Володимира з першою дружиною
Першою дружиною князя Володимира стала Полоцька княжна Рогнеда, дочка князя Рогволода, який імовірно мав скандинавське походження. Спочатку вона відмовилася вийти заміж за Володимира, назвавши його образливим словом «рабичич». Історики пов’язують це з тим, що Володимир був сином князя Святослава і його наложниці Малуші, а значить мав недостатньо високе походження. Це обурило Володимира і його дядька, брата Малуші. Разом вони захопили Полоцьк, вбили батька і братів Рогніди, після чого Володимир одружився з нею насильно. У них було четверо синів, у тому числі майбутній князь київський Ярослав Мудрий. Імовірно, після хрещення і шлюбу з візантійською царівною Анною Володимир віддалив від себе Рогнеду, відправивши її з Києва в село Предслави.
Політичні мотиви хрещення
Вирішивши прийняти християнство, князь Володимир прагнув посилити свій міжнародний авторитет і стати рівним іншим європейським християнським монархам. До цього Київську Русь на просторах колишньої Римської імперії, що стали християнськими, вважали країною варварів — частиною «скіфського світу». Разом із християнством і новою дружиною князь Володимир отримав від Константинополя визнання легітимності його влади іншими християнськими правителями.
Слідкуйте за нашими новинами в Телеграм-каналі Субота Онлайн
