Робота швидкої допомоги у Житомирі: чому медики виїжджають лише на 500 викликів із 900

«Я дуже вдячна вам, Люди в білих халатах, за ваш професіоналізм. Ви врятували мою маму!» — цей допис житомирянки Наталії Лантвойт у Фейсбук групі «Мій Житомир» зібрав сотні коментарів. Жінка шукала бригаду, яка 26 лютого витягла її 77-річну матір із критичного стану

Ось цей пост:

“Мій допис буде про вдячність. Сьогодні могло статись неповторне в моїй родині. У мами стався складний приступ. Складний. З втратою свідомості. І щоб не казали про нашу медицину, якби її не лаяли – я ВДЯЧНА!!! Адже саме та бригада швидкої допомоги врятувала  мою маму. На превеликий жаль, в тій метушні я навіть не спитала, як звали рятівників. Я дуже вдячна Вам, Люди в білих халатах, за ваш професіоналізм. Може хто і впізнає себе в моєму дописі. Виклик був 26.02.26 о 11.48 на вулицю Антоновича. Нехай Бог дає вам міцного здоров’я. Ви врятували мою маму!”

Реклама

“Жінка знаходилась у ступорі і не розуміла, що з нею і де вона”

Газета “Субота” вирішила знайти працівників “швидкої”, яким адресовані ці добрі слова. У “Центрі екстреної медичної допомоги та медицини катастроф” у Житомирі вдалося з’ясувати, що на цей виклик виїжджала бригада з двох парамедиків:  Дмитра Борового та Оксани Коцюби. Журналістці вдалося поговорити з паном Дмитром, адже його колега пані Оксана у цей момент знаходилась на виклику.

– Я добре пам’ятаю цей виклик. Коли ми прибули на місце, хвора 77-річна жінка знаходилась у туалетній кімнаті. Вона стояла і, судячи з усього, перебувала у якомусь ступорі, не розуміла, де вона, що відбувається і що їй говорить донька, та і сама нічого не могла сказати. Жінка була дуже бліда, її температура впала до 35. Донька сказала, що мати вже втрачала свідомість. Тоді ми швидко поклали жінку на імпровізовані ноші і перенесли на диван. Встановили, що периферичного пульсу на кінцівках рук взагалі немає. Зробили кардіограму, щоб виключити інфаркт, на щастя, інфаркту не було. Як повідомила донька, останнім часом у матері була висока температура. Ми послухали легені і виявили хрипи. Зробили висновок, що у жінки пневмонія і прояви септичного шоку. Він розвивається тоді, коли пневмонія вчасно не лікується, особливо у літніх людей. Тоді критично падає тиск і температура. Ми поклали жінку на диван, поставили у вени руки і ноги катетери з розчинами, які підвищують тиск і стабілізують стан хворої. Дуже скоро жінка відчула покращення, з’явився периферичний тиск. Після цього ми завезли жінку у лікарню. Коли прощалися з хворою, вона вже сама могла говорити і руки не були холодні. Ми просто виконали свою звичайну роботу, суть якої в тому, щоб швидко встановити стан хворого і оперативно його покращити. Нічого особливого…

Дмитро Боровий розповів, що працює на “швидкій” вже 32 роки і за цей період бачив всяке. Наприклад, не так давно був на виклику, де молодий здоровий чоловік двічі втратив свідомість. Як з’ясувалось, у нього було банальне отруєння, кілька разів пронос, критичне падіння тиску. Чоловік зізнався, що цілий день працював і нічого не пив, тобто він довів себе до зневоднення, і тому почав втрачати свідомість. Різних випадків дуже багато. Особливо у холодну пору, коли кількість викликів просто зашкалює. Наприклад, одна бригада зараз виїжджає до 13-15 разів на добу, у той час як влітку лише до 7-8 разів.

На які виклики “швидка” не приїде?

– В середньому у нашому Центрі за добу реєструється більше 900 викликів, – розповідає  Віктор Гриньов – медичний директор “Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф” Житомирської обласної ради. – Але ми виїжджаємо не на всі, а приблизно на 500 викликів, тому що інші не мають підстав для виїзду. (Ці підстави регулює Наказ №583 Міністерства охорони здоров’я від 2021 року). Часто буває так, що людина дзвонить і говорить, що у хворого родича температура під сорок і неможливо збити, а коли ми приїжджаємо, виявляється, що температура 37,5. А буває, люди дзвонять і кажуть: “Приїдьте і послухайте мене, чи немає хрипів”. Але це не наша робота, а сімейного лікаря! На жаль, приблизно 20 відсотків жителів області не підписали декларації з сімейним лікарем, хоча при бажанні це можна швидко зробити. А інші просто не звертаються до нього. Вони спочатку чекають, що все якось минеться само собою, потім починають ковтати якісь таблетки, а коли стає зовсім погано  – телефонують на 103!

“Я замерзаю!”

– У нашій роботі буває і таке, що підстав до виклику немає, але ми все одно виїжджаємо, – продовжує Віктор Гриньов. – Наприклад, минулої зими був виклик із Ємільчино від самотньої бабусі 83 років: “Я в хаті замерзаю.” Звісно, “швидка” поїхала до неї, жінку зігріли та завезли у лікарню. Ми з розумінням ставимося до літніх самотніх людей із далеких сіл, у яких закінчились ліки, а купити ніде. Але коли нам дзвонить людина із Житомира чи Бердичева з явними ознаками сп’яніння  і говорить, що піднявся тиск до 150, ми не поїдемо. У такій ситуації людина може звернутися до сімейного лікаря, може сама піти у найближчу аптеку чи попросити це зробити знайомих. А у нас є виклики важливіші: кожного дня по області реєструється 10-30 інсультів, 2-15 інфарктів, часто бувають ДТП, словом, роботи багато. 

Окрема мова про дзвінки на 103, які дратують, лякають та не дають нормально працювати. Останнім часом таких, на жаль, стало більше. Працівники “швидкої” розповіли, що є чоловік, який може телефонувати десятки разів кожного дня. Наприклад, 31 грудня дзвонив 24 рази. Він зазвичай напідпитку, говорить, що був на війні, пройшов Авдіївку і повбиває усіх працівників “швидкої”. Не просто повбиває, а виріже печінку (далі йдуть жахливі погрози в усіх подробицях). При цьому не вказує своєї адреси. І це не єдиний випадок. Зрозуміло, що після фронту психічний і фізичний стан наших бійців потребує уваги спеціалістів, але хворі люди часто не розуміють небезпечність свого стану і становлять загрозу для інших.

20% жителів не мають декларацій, що створює навантаження на “103”.

Працівники “швидкої” роблять все, що від них залежить, і рятують людей навіть у найскладніших ситуаціях, але далеко не завжди відчувають від них повагу і елементарну вдячність.

Джерело: Народний тижневик “Субота”

Автор: Сніжана Смирнова