ВІДДАЛИ ОСТАННЮ ШАНУ ГЕРОЮ ВІКТОРУ ВІКТОРОВИЧУ БУДЗІНСЬКОМУ З СМТ ГОЛОВИНЕ
.
.Народився Віктор 7 січня 1993 року в смт Головине в сім’ї Людмили та Віктора Будзінських. З 1999 по 2008 рік навчався в Головинській гімназії, потім у Головинському вищому професійному училищі нерудних технологій. Саме тут він познайомився з майбутньою дружиною. Після одруження молода сім`я проживала в м.Олевськ.
З початку бойових дій Віктор добровольцем пішов на фронт захищати рідну землю. Служив старшим солдатом, навідником десантно-штормового взводу 95-тої окремої аеромобільної бригади. Відразу добровільно погодився нести службу на одній з найнебезпечніших ділянок – на Донеччині.
Життя Віктора обірвалося 14 грудня 2022 року під час найпотужнішої за останній час атаки ворога біля населеного пункту Мар’їнка Донецької області. Загинув як Герой!
Віктору було лише 29 років… Прожив яскраво і швидко… Все своє коротке життя Віктор вирізнявся стійкістю характеру, силою духу та наполегливістю. Він ніколи не забував про проблеми тих, хто поруч. Був дуже енергійною, роботящою людиною, гарним чоловіком, люблячим сином і батьком. У воїна ніколи не була “хата скраю”, адже Віктор вболівав не тільки за власну сім’ю, а й за всю Україну.
Віктор Будзінський був вірним військовій присязі, з честю і до кінця виконавши свій службовий обов’язок, віддав за мир в Україні найцінніше – власне життя. У загиблого Воїна залишилася мати, батько, дружина, донечка та синочок, сестра. Всі ми запам’ятаємо його як великого життєлюба.
Додому Віктор повернувся на щиті. Цієї ночі, 20 грудня, вже після опівночі, на колінах, із запаленими лампадками живим коридором земляки зустрічали траурний кортеж із тілом Героя. А вдень захисника України провели в останню путь з усіма військовими почестями.
До батьківського дому у смт Головине, а потім і до кладовища в с.Сліпчиці, де поховали Віктора, зійшлось багато людей – керівники громади і старостинського округу, рідні і друзі, односельці і побратими, щоб віддати останню шану Героєві і підтримати родину у такий страшний час.
Віктор, який прийшов у цей світ у світлий день Різдва Христового, був воїном-захисником до кінця, таким, який ніколи не хотів показати своєї слабкості.
Віктор віддав своє життя заради нас з вами, виконавши з честю свій обов’язок. Віримо, що Бог вже взяв його до свого небесного воїнства і тепер він став воїном Христовим.
Щиро співчуваємо батькам, дружині, сестрі, всім рідним Віктора з приводу непоправної втрати і сумуємо разом з вами. Герої не вмирають! Вони житимуть вічно у пам’яті поколінь.
Слава Україні!
