Житомирянка Анна Яцкова – професійна спортсменка, каратистка, тренерка, розповідає читачам сайту Субота Онлайн про те, чи потрібно для професійного спорту мати талант, як перевірити, чи тренер не нашкодить дитині і про свої нові корисні проекти, які допоможуть покращити фізичне та ментальне здоровʼя.
– Аня, усі в Житомирі, Україні та й у світі знають Вас як талановиту та успішну каратистку, яка має численні перемоги: Ви – майстер спорту міжнародного класу, призерка етапів Кубків світу та Європи, призерка міжнародних турнірів, чемпіонка України з ката… Скажіть, а для спорту треба мати талант? Якими якостями потрібно володіти людині, щоб реалізувати свою спортивну мрію?
– Знаєте, суб’єктивне і важке запитання… Особисто моя думка, що не обов’язково треба мати талант до спорту. Розповім з власної практики, адже я не лише спортсменка, я ще й тренерка з карате вже більше 20-ти років.
Були в мене спортсмени, у яких був запал до спорту, вони потім заходили у Збірну України, дуже круто себе проявляли, і ми ставали з ними призерами і кубків світу, і чемпіонатів Європи… А буває таке, що дитина приходить в 5-6 років і спочатку не проявляє ніяких здібностей, але ми працюємо над фізичними якостями, які притаманні кожному віку, і потроху з’являється той азарт, а це найголовніше – запалити цю іскру в очах, бо у спорті бажання ним займатися дуже важливе.
До речі, навіть, якщо дитина у захваті від спорту, це не може тривати постійно. Бувають моменти, коли ентузіазм до спорту зникає. А тут вже дуже багато залежить від тренера, щоб він підтримував і нарощував знову цей інтерес. І важливо, як тренер побудує тренувальний процес, як розвиватиме якості та здібності учня, як організує змагальний процес, щоб дитина проявляла себе на змаганнях, але, якщо не стане переможцем, не «перегоріла», не «зламалася» не втратила віру в себе…
Тут все ж 50 на 50. Так, є спортсмени, які приходять і у них спорт на таланті, як я люблю казати: є спортсмени, яким не нашкодять навіть тренери (Сміється, – Субота Онлайн). Тобто, будь-який тренер, який їм достанеться, їх не зіпсує.
А бувають зі старту посередні хлопці та дівчата, які за рахунок своєї працьовитості, настирливості до спорту, самодисципліни, а також правильно організованої роботи тренера, який підтримує у своїх учнів інтерес, розвиває мотивацію, досягають своїх спортивних висот.
Найголовніше – це віра в себе. Тут уже важлива робота з батьками, адже саме вони закладають у дітях цю віру в себе. Я завжди наголошую, що батькам не треба робити своїх дітей «зручними».
Якщо ми хочемо отримати крутого спортсмена, найголовніше – розвивати, а не пристосувати під себе дитину. Виростити особистість, спортсмена, який не буде боятися себе проявляти, який віритиме в себе і матиме бажання досягнення своєї мети, бажання проявити себе. Це цінні якості не лише для спорту, але й взагалі для життя.
– З якого віку оптимально залучати дітей до спорту? І як бути, якщо малюк не виявляє інтересу до рухливих занять?
– Мені здається, що не існує таких дітей, які не полюбляють активний рух. Всі люблять рухатися! Так, є такі дітки, які частіше обирають якісь логічні ігри, наприклад, шахи, модну зараз ментальну арифметику, щось таке… До речі, мій син такий, але все одно він дуже любив і стрибати і бігати.
Як залучити до спорту малечу? Тут багато чого залежить саме від тренера.
Я завжди своїм вихованцям кажу, що карате – це розумний вид спорту. Отже, на тренуваннях я також їм розвиваю логічне мислення, вчу їх завжди думати, рахувати. З найменшими ми рахуємо фішки, орієнтуємось по кольорах. Ну і в карате в принципі треба багато чого запамʼятовувати.
Для кожного спорту є свій оптимальний вік. Для карате оптимально почати з 5-6-ти років. Для «силових» видів спорту – краще з 10-ти років. Але до того віку варто розвивати загальну фізичну підготовку. Для «гнучких» видів спорту, гімнастика, наприклад, треба починати з 4-5-ти…
Я за те, щоб спортивні групи були вузько спеціалізованими, і щоб дітки там були в групі за відповідним віком. По-перше, їм самим так буде комфортніше, вони ж спілкуються між собою. По-друге, їм так буде зручніше тренуватися. Це вже командна робота, вони вчаться взаємопідтримці, якщо це конкуренція – щоб вони себе впевнено відчували, були рівні між собою.
– А як зацікавити сучасну дитину спортом?
– Щоб зацікавити сучасну дитину спортом, тренеру треба самому бути сучасним, не переставати вчитися новому. Він має бути на одній хвилі з дітьми, з підлітками, особливо з підлітками.
Дуже важливо бути не лише другом, товаришем, але й щоб учні поважали тренера, щоб тренер був у них авторитетом. Але разом з тим щоб ти не був наглядачем, а таким собі авторитетним товаришем, який є дуже сильним, але при цьому може дати дружню пораду.
І, звичайно, різноманіття. Коли дитина приходить на тренування, тренер має завжди підтримувати цей інтерес учнів до спорту. Завдання, які дає тренер, розвиток загальних і спеціальних якостей учнів мають бути різноманітними та цікавими. Наприклад, у нашому клубі все йде у ігровій формі. Навіть, коли ми готуємося до змагань.
Буває, дитина не хоче йти на тренування, це нормально, але ж «апетит приходить під час їжі», і коли вже розминка – не монотонне заняття, а в ігровій формі, а ще й твої одноклубники тебе «розворушили», десь посміялися, пожартували, то вже й емоційний стан у цієї дитини покращився і вона із задоволенням займається на тренуванні.
– Ви робите акцент на тому, що дуже багато чого у спортивному навчанні дітей залежить саме від тренера. Розумію, що Вам, як тренеру, можливо ніяково буде відповідати на наступне питання, але все ж багатьох батьків хвилює, чи з їхніми дітками працює мудрий, досвідчений тренер. Як батькам зрозуміти, що спортивний тренер її дитини, як кажуть, «не перегинає палку»? Як батькам вибудувати взаємини з тренером? Яким взагалі має бути тренер?
– Нормально відповідати на такі питання.
По-перше, у тренера має бути спеціальна фізична освіта.
По-друге, класно, якщо він в минулому професійний спортсмен. Хай навіть спортсмен без великих здобутків, але він вже зі свого досвіду розумітиме багато моментів, наприклад, що дітей не варто «ламати», але це у випадку, якщо тренер сам реалізувався. Бо, якщо десь є ця нереалізованість у тренера, то тоді він захоче реалізуватися за рахунок дітей…
Думаю, що вже на першому тренуванні можна побачити, який тренер. Я завжди дозволяю батькам бути присутніми на пробному тренуванні. Після тренування завжди спілкуюся з батьками.
Тренер не має бути замкнутий, він має бути відкритим. Відчувається, коли тренер провів годину тренування, щоб заробити грошей і піти, і коли тренер зацікавлений у якісних заняттях, щоб потім мати хороший результат.
Якщо з першого погляду важко визначити батькам, який тренер у їхньої дитини, все одно, в процесі взаємодії з тренером буде видно, як він вирішує якісь конфліктні моменти, наприклад, чи просто як пояснює. Чи веде якусь онлайн групу для батьків, щоб мати завжди з ними контакт і спілкування.
А взагалі це буде видно по відношенню дітей: якщо діти йдуть із захопленням на тренування, якщо довіряють тренеру, не ховаються від нього, можуть з ним обговорити якісь питання… Між дитиною і тренером має бути довіра.
Але якщо дитина «губиться», зажимається, боїться, треба спостерігати, подивитися, що не так, можливо, десь є перегин з боку тренера.
І найголовніше, я вважаю, щоб тренер на перше місце ставив збереження здоров’я спортсмена, а потім вже результат. І на це батькам теж треба зважати.
Звісно, батьки мають звертати особливу увагу на тренера, адже вони йому віддають своє найцінніше – своїх дітей.
– В Україні є якийсь рейтинг компетентності тренерів? От як батькам зрозуміти, що тренер, до якого вони віддають на тренування своє найцінніше, є дійсно професіоналом і вміє працювати з дітьми?
– Наскільки я знаю, в Україні загального рейтингу немає. Є в Українській Федерації карате.
Особисто в мене є рейтинг як спортсменки. Я досі входжу в 120 найкращих каратистів світу, хоча я вже не виступаю у великому спорті 12 років. 
Можу розповісти про тренерів нашого карате клубу «Додзьо». Усі вони мають вищу спеціальну освіту і ця інформація розміщена на нашому сайті, наших сторінках у соцмережах.
Наші тренери, і я це дуже заохочую, щороку проходять спеціальні тренерські семінари, які складаються з трьох частин: спеціалізація карате, психологічна та педагогічна складова, і лікар проводить лекцію щодо підтримки здоровʼя спортсменів.
Я – майстер спорту міжнародного класу, також маю вищу спеціальну освіту. Я ще пройшла тренерські курси у Києві при Національному університеті та отримала вищу тренерську категорію. У нашій Федерації у мене також є перша тренерська категорія, тому що я вже підготувала ряд спортсменів, які були в збірній України. Тренери нашого клубу поки що мають там другі та теж перші тренерські категорії.
Ми також навчаємось у Києві в школі фітнесу, входимо до тренерської спільноти, де обговорюємо усі процеси…
Усі наші тренери мають ліцензії, чорні пояси, звання мінімум Майстра спорту України, тобто мають спортивний стаж, мають фізичну вищу освіту і проходять щороку ліцензування тренерів, де підвищують свої тренерські категорії.
– У 2012 році Ви заснували у Житомирі карате клуб «Додзе». У вас чудова тренерська команда, у якій працюють також Ваші рідні брат Єгор Корягін та сестра Олександра Старченко (Корягіна). Ваші спортсмени практично завжди приїжджають зі змагань з перемогами. Ваш карате клуб – це справді як одна велика родина. Як вже стільки років «Додзе» вдається тримати марку одного з найкращих карате клубів Житомира, а, можливо, й України?
– Дякую, мені дуже приємно. У нас ще дуже сильний тренер Олексій Андрійович Мінаєв. Він, доречі, у 2013 році одним з перших до нас приєднався. Я його знаю давно, він зі мною тренувався, виступав. У Олексія Мінаєва дуже потужні спортсмени, які завжди приїжджають зі змагань з результатами.
У нашій команді кожен на своєму місці.
Маємо зараз два молодих тренера – Чепуров Денис та Атаманчук Володимир.
Доречі, Володимир Олегович Атаманчук – це тренер, який в мене з чотирьох років. І от він приклад того, що з дитинства важко було сказати, чи залишиться він займатися і що це буде справа його життя, але вже у 10 років він почав показувати свої перші результати. Коли став підлітком, дуже потужно виступав на кубках світу на стильових чемпіонатах Європи, був призером чемпіонату України. Зараз він дійшов до чорного пояса, закінчив наш педагогічний університет за спеціальністю «Фізичне виховання» і ще поступив на другу вищу освіту «Психологія», йому дуже подобається спортивна психологія.
Коли я відкривала клуб, якраз саме народила дитину, і з трьохмісячною дитиною все реєструвала. Ми шукали зали…
Було дуже важко, особливо втриматися перші два роки, але ми на такому ентузіазмі разом з моєю сестрою це організували! Було важко і фізично, і морально. Я всі тренування проводила з малим на руках, він сидів в такому слінгу.
Але нічого, ми впоралися. Потім до нас приєднався Олексій Мінаєв, згодом Володимир Олегович. Були ще тренери Віталій Єлізаров, Процишин Артем, Саркісян Ако… Деякі з них вже не працюють з нами, але ми підтримуємо звʼязок.
А ось наші молоді тренери аж горять тренуваннями. І коли в мене народилася донька, я могла спокійно піти в декрет, координувати справи, наглядати зі сторони… В кожного з них є великі амбіції, свій підхід до тренувань.
Хоча ми, тренери, всі амбітні, але я рада, що можемо прийти до консенсусу, вислухати один одного, знайти спільне рішення якихось питань чи проблем, побудувати спільний шлях, який буде задовольняти всіх тренерів і буде найкращим, найоптимальнішим для всіх спортсменів. Я дякую своїй команді і спортсменам, які нам довіряють.
Також хочу подякувати батькам, адже бували важкі часи, за їх підтримку, в тому числі фінансову, і під час ковіду, і коли ми брали нові зали, і коли війна почалася…
– Буває, що спортсмени єдиноборств повʼязують своє життя з кримінальним світом, стають бандитами, рекетирами. Ви – тренер з 25-тирічним досвідом. Чи були такі випадки, коли Ваші підопічні доєднувались до кримінального світу Якщо були, чи намагалися Ви, як тренер, якось повернути їх на «правильну стежину»?
– Та ні, це, напевно, ще стереотипи 90-х років (сміється, – Субота Онлайн).
Такого зараз немає.
Мене більше турбує те, щоб підлітки та й старша молодь не стали на таку хитку, скажімо так, стежку як алкоголь чи наркотики, я більш за це переживаю. Тим паче в наш час, коли це все доступно, коли це все легко, коли зараз постійно стреси через війну та інше…
Ось за це я переживаю.
З майже усіма своїми спортсменами ми підтримуємо звʼязок. Звісно, це життя, не все буває легко і гладко, можна схибити, але в результаті все вирівнюється.
Ми ж намагаємось виховати не лише спортсмена, але й особистість. Особистість, яка поважатиме себе і оточуючих, яка буде знати свої кордони і не порушувати кордони інших людей.
Я намагаюся прищепити любов до життя, позитив, щоб людина завжди вірила в добро і вірила в те, що попереду є щось світле і хороше, і що з будь-якої ситуації є завжди вихід і з будь-якою ситуацією можна впоратись. В першу чергу, щоб людина могла спиратися на себе, бути для себе фундаментом та опорою.
Слава Богу, наскільки я знаю, з моїми підопічними все гаразд. Я ними пишаюся. Я дивлюся на їх шлях, чого вони досягли, і я розумію, що ці вольові якості їм дав спорт. І я впевнена, що, читаючи це інтервʼю, вони знатимуть, що я зараз кажу саме про них.
– Розкажіть, будь ласка, про свою сімʼю. Знаю, що у вас є двоє прекрасних діток. А хто Ваш чоловік? Чим він займається?
– Так, маю двоє діток: старшому 11 років, молодшій – 3 рочки виповнилося нещодавно, а чоловік – звичайний чоловік, працює на звичайній роботі… Познайомилася 12 років тому, десь через рік одружилися, народилася дитина… Нічого надзвичайного, але він не любить публічності…
– Аня, Ви чудово виглядаєте! Як Вам це вдається?
– Дуже дякую за комплімент. Чесно, я не знаю… Взагалі не прикладаю ніяких особливих зусиль.
Поки що не робила собі жодних уколів, хоча, я не противник цього. Кожен робить зі своїм обличчям, зі своїм тілом те, що він вважає за потрібне.
Мені зараз 40 років і я вважаю, що зараз на свій вік я дуже круто виглядаю.
Щодня я маю свій домашній базовий догляд за обличчям: очищення, тонізування шкіри, зволожуючий крем чи сироватка, маска двічі на тиждень.
Притримуюсь думки, що важливе харчування. Воно має бути збалансованим, тоді не буде набряків, зайвої ваги, висипів на обличчі. Адже наш кишківник – візитівка нашого обличчя.
Ну і звичайно спорт – це кровообіг, прискорення всіх процесів в організмі, тонізація шкіри, тіла і м’язів.
Тобто, важливими є простий домашній догляд плюс харчування і плюс спорт. Ну і звичайно питний режим та сон мінімум 7 годин на добу.
Ще, як я люблю казати: «Менше стресу, більше пресу!»
– З обличчям багато чого можна зробити у косметолога, а от з тілом вже важче… Скажіть, будь ласка, чи реально схуднути лише збалансувавши харчування та зменшивши калорії? Чи без спорту все ж ніяк не обійтися?
– Дозволю собі трішки з Вами не погодитись. Крім косметологів та їх процедур, ми самі маємо займатися своїм обличчям. Тут же і харчування, і спорт важливі.
Чи можна тримати вагу та схуднути без спорту? Можна.
Але головне тут, за рахунок чого ми цю вагу втрачаємо чи утримуємо – це наша добова калорійність. Якщо ми тримаємо її середній рівень – вагу підтримуватимемо, якщо буде її дефіцит – втрачатимемо вагу.
Але як нам допомагає спорт? Спорт дає можливість їсти більше нашої добової калорійності і при цьому вагу не набирати або навіть худнути. Якщо у нас достатньо фізичних навантажень, наприклад, тричі на тиждень в середньому або середньо-високому темпі.
Також спорт тримає наше тіло в тонусі, робить наш організм витривалішим, функціонально здоровішим. Я зараз не кажу про важкі тренування, а саме про функціональні тренування, призначені для звичайних жінок, щоб зробити їх тіла більш пристосованими до життя: щоб вони могли піднести сумку, взяти на руки дитину без болю в спині, погуляти з дитиною на дитячих майданчиках, у дитячих лабіринтах, з’їхати з гірки в 40 років, щоб пограти з дітьми у футбол, волейбол, десь пробігтися чи покататися на скейтборді… Тобто, для того, щоб жити повноцінним життям.
– Якщо з дітьми більш-менш зрозуміло, як їх стимулювати займатися спортом, то як змусити себе, дорослого? Адже найважче – це боротьба із самим собою… Як себе перебороти і почати правильно харчуватися, почати займатися фізичними вправами, зайнятися своїм здоровʼям і красою вже зараз, а не «з понеділка»?
– А ось тут якраз і ключове слово «змусити». За моїм підходом ми не змушуємо себе, а домовляємось із собою.
Я проти того, щоб це були кардинальні, радикальні та глобальні зміни. Бо це стрес.
Я хочу, щоб це були мінімальні, ледь помітні кроки, за рахунок того, що ми будемо по одній корисній звичці потроху додавати до нашого життя (в моїй системі таких 7 елементів) і так поступово вийдемо на новий рівень здоров’я, турботи і любові до себе.
Не треба чекати першого числа чи понеділка. Почнімо завтра або вже й сьогодні.
Перша звичка – створити собі графік тренувань. Якщо це спортивна зала, це, звичайно, легше. Якщо це тренування онлайн, то шукаємо для себе час, створюємо графік, щоб регулярно тренуватися, бажано в один і той самий час.
Далі – питний режим. Обовʼязково сон – без цього ніяк. Далі ми вводимо здорове харчування.
Якщо ніяк зі спортом, то це може бути легка активність у вигляді ходіння пішки, підніматися сходами, влаштовувати активні вихідні з родиною, а не просто дійти до кафе, поїсти і все.
Спочатку влаштуймо собі якісь мінімальні челленджі, наприклад, присідання 20-25 разів, потім присідання плюс планка, наприклад.
Доречі, я зараз на своїй сторінці в Instagram оці челленджі з дівчатами проводжу. Це вже в нас третій такий челендж, зараз він всього на три вправи і це займає 10 хвилин щоранку. Я хочу, щоб дівчата зрозуміли, що це не важко, тут не треба чогось особливого. Це як почистити зуби. Ми ж розуміємо, що якщо ми не будемо чистити зуби, то буде дорого і неприємно сходити до стоматолога.
Так і зі спортом. Без нього у нас буде менше енергії, це вибиватиме нас із звичного ритму життя. Це буде не такий рівень нашого здоровʼя.
Не треба себе примушувати і пересилювати, потрібно для себе створити спочатку дієві цілі, наприклад, для чого мені потрібен спорт – для того, щоб бути молодою, здоровою, щоб бути прикладом для своїх дітей, щоб викликати захоплення у чоловіка, щоб виглядати молодше своїх подруг, щоб гарно виглядати, одягати класний одяг і від цього кайфувати… І коли ми знаходимо для себе ці дієві мотивашки, ми їх обов’язково записуємо.
Я люблю, коли мотивація йде не всупереч – коли нас назвали гладкою або на дівчину сказали «жіночка» чи ще щось… І йде не зі сторони, а від себе. І щоб ця мотивація була ДО результату, ДО кращої версії себе. І ми впевнено маленькими кроками до цього йдемо.
У мене є ціла система таких семи елементів. Я зараз якраз готую гайд (з англ. guide – посібник, керівництво, путівник, рекомендації, провідник, – Субота Онлайн) і все це буде на моєму новому курсі.
– Розкажіть, будь ласка, про свою систему детальніше. Крім онлайн-тренувань Ви також пропонуєте корисну інформацію зі здорового харчування…
– Так, я працюю зараз онлайн і офлайн. Офлайн у мене тільки одна група дівчат років 35-40+. Це оздоровчий функціональний фітнес.
Поєдную зараз і фітнес тренування, і здорове харчування.
Зараз у мене «вікові» дівчата, котрі народжували і ті, у котрих обмаль часу, робота, діти, хатні справи. Ті, які не можуть робити перший крок, бо вони думають, що вже запізно чи не вистачить часу, чи фінансів і ставлять собі будь-які обмеження і відмовки. А я не хочу, щоб дівчата на себе «забивали»! Щоб і дівчата, і жінки у будь-якому віці були, перш за все, здоровими, мобільними, функціональними, гарними.
Моє харчування – це не про дієти, бо я противник жорстких дієт. Я – за збалансоване харчування, де присутні білки, жири і вуглеводи у пропорціях. Звичайно, овочі фрукти, щоб це були всі макро і мікро нутрієнти, необхідні для організму вітаміни та мінерали, і щоб це все було на калорійності не заниженій, а мінімум 1500-1600 калорій.
Мої тренування не стільки для кубиків на пресі чи пружної попи, як більше для мʼязів, які триматимуть наше тіло, для їх гнучкості, для того, щоб зробити наше тіло здоровішим в першу чергу, ну і красивішим як бонус.
Так і з харчуванням. Це для енергії в першу чергу, а від того буде жага до життя, легкість.
– Як Ви прийшли до того, щоб почати ділитися своїми знаннями з іншими у таких форматах, як Ви це пропонуєте?
– Це прийшло до мене, коли почалася війна. Ми поїхали з дітками до Польщі. Спочатку жили там простоу незнайомих людей, які нас прихистили. Зараз ми з цими людьми вже як родина, спілкуємося, я дуже вдячна їм за те, що знайшли для нас місце і піклувалися про нас.
Звісно, я дивилася всі ці новини, переживала дуже, адже вдома, в Україні, лишились мої рідні. І хочу сказати, що спорт тримав мене на плаву у той час, відволікав мене, допомагав мені бути сильною, витривалою, бути в ресурсі, щоб я могла бути і фізично, і ментально і морально цілісною, підтримувати і піклуватися про моїх дітей, бути для них опорою.
Потім ми поїхали до чоловіка брата до Ізраїлю. Там теж дивилася ці новини. В мене багато знайомих у містах, які не такі спокійні, як наш Житомир, це все переживала…
Натрапила на чудовий курс житомирянки Катюші Чубенко по функціональному тренінгу. Спробувала ці тренування, потім ще Coach Academy пройшла курс теж з функціонального фітнесу і я зрозуміла, що то є мій напрямок, що то не такий функціональний тренінг через силу, через супротив, через біль, а якраз на підтримку свого тіла, збільшення його функціональних можливостей та для того, щоб жінки були і фізично, і морально, і ментально цілісні.
А це саме те, що необхідно у наш час. І я захотіла цим ділитися в першу чергу, щоб бути корисною для мам нашого клубу. Спочатку це було у форматі онлайн-тренування і мені дуже приємно, що є такі дівчатка, які вже пів року зі мною. Хочеться, щоб більше тренувань було офлайн, але поки немає такої нагоди, тому що наші зали зайняті всі під діточок, під карате, але дуже сподіваємося, що цю зиму, Дай Боже, нормально перезимуємо і вже на знов на весну теплу, на літо можна буде займатися чи на природі, чи вже знайти якесь приміщення, де можна буде збільшити групи і збільшити кількість годин офлайн.
Онлайн я маю курси, де дівчатам завантажую тренування, веду їх чітко за системою, поступово збільшуючи навантаження, коригую, додаю нові напрями. От зараз ми на тренуванні додали гантелі. Раніше це був функціональний тренінг плюс стрейчинг і так далі.
В мене є професійно записане тренування у залі і на вулиці, щоб ми згадували про літо, і також записані лекції, які я доєдную до тренувань, на яких вчу дівчат, як правильно складати наші тарілочки, як правильно організувати вечерю, обід, сніданок і, якщо є у дівчат перекус, то як правильно зробити корисний перекус. Калорійність, відсоткова норма БЖВ (білків, жирів, вуглеводів), 7 корисних звичок, які нам допоможуть побудувати нашу систему спорту і харчування легко, поступово та без зайвих зусиль. Іще додатково іде лекція щодо аскез, голодування, дієт – моє ставлення до цього, поради і як мінімумізувати стрес та його наслідки в умовах нашого сьогодення.
Незабаром вийде ще один проект, де ще будуть поради від психолога.
– Ви дуже мило і з любовʼю називаєте своїх підопічних «дівчатками»… До речі, Ваші дівчатка з Житомира, чи, може, є й з інших міст чи навіть країн?
– Дякую. Так, бо я хочу бути не просто тренером, а й підтримкою. Тут же теж довіра важлива, так само як і з дітками.
Я це так відчуваю, тому й хочу, щоб ми з дівчатками були своєрідною підтримкою одна одній.
Зараз всі мої дівчатка із Житомира, деякі з них ще за кордоном, але незабаром планують повертатися.
– Як почати з Вами працювати та отримувати нові корисні знання? Де Вас знайти?
– Можна написати мені в особисті повідомлення на Фейсбуці чи в Інстаграмі.
І я вже розповім детальніше про те, що вже зараз можу запропонувати і про нові корисні проекти, які скоро зʼявляться.
Будь ласка, звертайтеся і я з радістю дам пораду, як краще досягти Вашої бажаної мети у сфері здорових тренувань, якісного харчування та додавання у своє життя корисних звичок.
– Аня, я дякую Вам за цікаву розмову. Ви вже надихнули багатьох дівчат на поступовий, мʼякий початок здорового харчування, занять спортом та любові до себе. Впевнена, що ще більше людей стануть здоровішими, красивішими і щасливішими разом з Вашими порадами та функціональними тренінгами…
Якою б життєвою мудрістю Анни Яцкової Ви б поділилися з читачами сайту Субота Онлайн?
– Перше – навчитися розставляти у своєму житті пріорітети. Для мене основним є моя сім’я і діти. Друге – знаходити баланс між роботою та особистим життям. Третє – вміти не лише чекати на любов, тепло і різні приємності, а й самому дарувати та віддавати любов, навчитись помічати, кому це необхідно в даний момент.
Будьте сміливими, вірте в себе, вірте в свою мрію, і майте благословіння, натхнення, силу волі, терпіння, щоб цю мрію реалізувати.
Звісно, не відкладайте життя на потім – це ми вже всі зараз зрозуміли. Живіть сьогоднішнім днем, помічайте красу, помічайте радість і будьте вдячними за навіть мінімальні прояви чогось хорошого в житті.
Автор: Софія Мудра
