На жаль, війна, яку розв’язав кривавий агресор, безжалісно забирає тих, хто волів жити. Мужні, віддані державі чоловіки стали на захист незалежності рідної країни. Але російські воєнні злочинці посягнули на найдорожче — життя.
Протягом десяти довгих років, що тривають російсько-українська війна, бердичівська земля втратила багатьох своїх синів і доньок і, на жаль, досі продовжує втрачати.
З кожною смертю захисника чи захисниці ми відчуваємо, як кров’ю плаче рідна Батьківщина, як поповнюється ряд портретів на Алеї пам’яті загиблих захисників. Кожен портрет — це доля, гірка доля, яку обірвали російські окупанти через свої імперські амбіції. Це знищені плани на спокійне, мирне майбутнє, це нездійсненні мрії та невтілені бажання. Це сини і доньки, брати і сестри, батьки і матері, які мали шанс на щастя, але все це розбилося мов кришталь.
Завдяки мужності та героїзму наших земляків, сьогодні кожен може тут, у рідному Бердичеві й районі, спокійно ходити під жовто-блакитним прапором і виголошувати: «Слава Україні».
Цього тижня на Алеї пам’яті загиблим захисникам з’явилося 16 нових портретів: Андрія Анатолійовича Горшкова, Владислава Олеговича Пучина, Вадима Олексійовича Івашкіна, Олександра Юрійовича Петрачука, Андрія Альбертовича Карплюка, Сергія Вікторовича Коломійця, Анатолія Яковича Іськова, Андрія Євгеновича Радушинського, Олександра Миколайовича Тімощука, Руслана Сергійовича Шуйського, Анатолія Геннадійовича Довгальова, Петра Петровича Сніжка, Юрія Олександровича Боголюба, Володимира Анатолійовича Бєлова, Дмитра Вадимовича Хрустіцького та В’ячеслава Вікторовича Голяки.
Це портрети тих, хто зі щирим серцем і душею прагнув захистити українську державу від російської навали. Їхні імена назавжди увійдуть в історію нашої країни — нашої Бердичівщини.
Щирі співчуття рідним і близьким наших полеглих оборонців. Ми не забудемо, переможемо і обов’язково помстимося за смерть кожного хороброго воїна.
