19 листопада 99-ий рік народження зустрічає одна з найстарших жительок с.Стара Рутвянка Морозівського старостату Малинської громади, ветеран праці Катерина Кононівна Терещенко.
Бабуся охоче поділилася про своє життя-буття журналістові видання «Субота», молоді роки, секрет довголіття, адже на її долю випала нелегка життєва стежина.
Працювала бабуся в місцевому колгоспі різноробочою, на ланах, а також дояркою, телятницею. У її родині було троє братів, шестеро сестер. Рано залишилася без матері, яка передчасно трагічно загинула. Потім проживала разом із батьком меншими сестричками та братами. Старшого брата забрали на війну і він, на жаль, не повернувся, а сестру – на роботу в Німеччину. Під час війни допомагала батьку доглядати за дітьми. Під час наступу німців змушені були втікати з дітьми й переховуватися. Катерина Кононівна на руках несла свою молодшу сестру, інші йшли поряд і вони добрели до якогось села кущами, там переховувались в якійсь хатині. Пам’ятає бабуся й те, як німці відбирали харчі в селян: яйця, молоко, хліб. Староста прийшов і сказав тоді, щоб батько відпоював дітей, бо вони можуть померти, якщо прийдуть і заберуть все. Під час війни допомагала батьку пекти хліб, і він носив його в ліс партизанам. Одного разу його зловили і мало не розстріляли за це і хтось там знайшовся у поліції, хто його помилував і відпустив до дітей. Під час наступу з молодшими були біженцями, спочатку переховувались в сусідньому селі, а потім пішки пішли в Київську область, де певний час проживали. Голодні роки пережила бабуся нікуди не виїжджала, жила в рідному селі.
Пізніше Катерина Кононівна зустріла свою долю, одружилася. Народили і виховали з чоловіком Олександром, котрий був учасником Другої світової війни і був за мужність і відвагу нагороджений Орденом Червоної зірки, трьох дітей, дочекалися й п’ятеро онуків, а нині її радують шестеро правнуків. У 58 років залишилася після смерті чоловіка сама. Зуміла знайти в собі сили, щоб пережити це горе й обзавестися чималим господарством: тримала корову, свиней, кіз, індиків…Сама змушена була виконувати важку чоловічу роботу: косила, рубала дрова. Діти проживали від неї зі своїми родинами окремо. Тому всі питання по господарству лягли на її жіночі плечі.
Сумує нині бабуся, що їй довелося пережити Другу світову війну, голодомори, відбудову, а нині знову гинуть кращі сини й доньки України. Це лихо і велике горе, за яке теж переживає бабуся.
Секрет довголіття бабусі: важка праця і загартованість змалечку, щоб вижити і віра в Бога. Народне прислів’я говорить: «Старість і без віжок не вдержиш». Життя сповна піднесло Катерини Кононівні нелегких уроків і випробувань долі. Вистояла, гідно зуміла вийти з усіх ситуацій, здобувши шану і повагу односельців, колег, рідних і близьких.
З нагоди 99-ої річниці дружня родина Катерини Кононівни Терещенко щиро вітає її з поважним Днем народженням і бажає Божої благодаті, успіхів, удачі, міцного здоров’я і довголіття.
Ваш життєвий шлях, Катерино Кононівно — це справжній приклад сили духу, мудрості й незламності. Це не просто цифра, це символ сили, віри й великого серця. Ви пережили багато, але змогли зберегти світло в очах і доброту в душі. Ви пройшли крізь десятиліття, несучи з собою тепло, доброту й нескінченну любов. Бажаємо вам здоров’я, душевного спокою, підтримки рідних і ще багато теплих моментів попереду. Нехай кожен новий день приносить лише радість, мир у душі й турботу близьких людей. Дякуємо вам за вашу присутність і приклад для наступних поколінь.
Автор: Богдан Лісовський
