420 килимів для фронту: 90-річна волонтерка з Житомирщини допомагає ЗСУ

Відмінника народної освіти України, вчителя математики вищої категорії Ксаверівської школи колишнього Малинського району, дитину війни, ветерана праці, а нині – активну волонтерку Марію Степанівну Комарчук знають у с.Ксаверові Малинської громади всі.

Ще б пак! Не кожна жінка її віку, а 16 лютого бабусі виповниться 90(!) років може так вправно управляти гачком для в’язання. Після закінчення Бердичівського педучилища та фізмату Житомирського педінституту імені Івана Франка Марія Степанівна більше 40 років пропрацювала в рідній школі вчителем королеви наук – математики. Родом бабуся із с.Козарівки Канівського району, що на Черкащині. Педагогічну діяльність завершила 2000 року.

За словами рідних бабусі вона все життя окрім улюбленої роботи в школі захоплювалась в’язанням вишиванням. Дуже любила це нелегке заняття.

З початку повномасштабної російсько-української війни журналісту “Суботи” рідні розповіли, що бабуся вирішила розпочати в’язати теплі килими для ЗСУ, наближаючи омріяну Перемогу.

— Матеріал беремо весь, що маємо вдома: старі непотрібні речі, сусіди приносять, односельці, — розпашіла невістка Наталія Комарчук. – Бабуся загорілася цією благородною справою і з лютого 2022 року в’яже нашим мужнім хлопцям теплі коври і килими передає волонтерам ГО «Свічадо» (керівник Ірина Оксаніч) у Малин, Коростишів, а вони потім – на передову. Якщо достатньо є матеріалу, за один день Марія Степанівна може зв’язати три килими. З 2022 року вона вже зв’язала 420 килимів і передала їх через волонтерів Житомирщини на передові позиції фронту.
Незважаючи на поганий зір, нещодавно бабуся перенесла операцію на очах, вона ні на мить не зупиняється, в’яже коври та килими й далі, просячи в Бога собі й воїнам міцного здоров’я, Перемоги й витримки.

Бабуся любить працювати в тиші, але інколи й може перемовитись словом під час роботи з рідними.

— Я весь час думаю про хлопців, які на передовій. Переживаю за них, хочу подарувати їм частинку тепла і бажаю, щоб вони всі живі-здорові якнайшвидше повернулися до рідних домівок і своїх родин, — сказала бабуся.