27 років у Бердичеві і 67 кладовищ: ким був отець Амвросій Міцкевич

Для Бердичева отець Амвросій Міцкевич був не просто священиком із церковної хроніки. Його пам’ятають як людину, яка роками тримала католицьку громаду в часи заборон, браку душпастирів і складного повернення храмового життя.

Амвросій Вікентійович Міцкевич народився 5 жовтня 1934 року в Латгалії, у вчительській родині, а помер 5 липня 2015 року в Коростені Житомирської області.

Його дитинство було непростим. Коли хлопчику було лише два з половиною роки, помер батько. Родину з сімома дітьми виселили зі службового житла при школі, а мати мусила шукати прихисток і спосіб утримати дітей. У цій сім’ї віра була не формальністю, а опорою, яку не дозволяли втратити навіть у найважчі роки.

З родини Міцкевичів вийшли кілька священиків. Одним зі старших братів Амвросія був Бернард Міцкевич, який також став священиком Римо-Католицької Церкви. Обох братів згодом добре знали в Бердичеві.

Від семінарії до Бердичева

У 1950 році Амвросій вступив до Ризької духовної семінарії. Навчання перервала військова служба: в армії він був геодезистом-топографом, і йому навіть пропонували військову кар’єру. Але після служби він повернувся до семінарії.

У 1959 році його висвятили в диякони. Згодом в Аглоні він організував радіотрансляцію богослужіння під час паломництва, після чого радянська влада звинуватила його в релігійній пропаганді. Священичі свячення довелося чекати ще роки.

У Латвії Амвросій Міцкевич працював водієм тролейбуса, електриком і в ремонтній майстерні. Лише коли в Бердичеві виникла гостра потреба у священику, він отримав дозвіл на свячення. 26 жовтня 1969 року Амвросія Міцкевича висвятили на священика, і вже з того часу його життя надовго пов’язалося з Бердичевом.

У місті він почав служіння в каплиці на вулиці Чуднівській. Парафія тоді переживала складний період — із внутрішніми поділами, тиском влади й непростими умовами для релігійного життя. Отець Амвросій зумів поступово примирити людей і об’єднати громаду.

Священик для Бердичева і Полісся

Його служіння не обмежувалося одним містом. До отця Амвросія зверталися парафіяни з інших населених пунктів. Згодом він почав регулярно їздити до села Михайлівка на Поліссі, де також опікувався католицькою громадою.

Так минули десятиліття: Бердичів залишався одним важливим центром католиків Житомирщини, а Михайлівка — іншим. День у день отець Амвросій відправляв Божу службу, сповідав, катехизував, проповідував, займався господарськими справами й допомагав громаді триматися разом.

У 1990-ті, коли Україна стала незалежною і релігійне життя поступово виходило з тіні, перед священиком відкрилася ще більша праця. Він обслуговував два деканати й 14 офіційно зареєстрованих парафій. У спогадах згадують і період, коли йому доводилося опікуватися десятками кладовищ.

Після 27 років і 8 місяців праці в Бердичеві та його околицях єпископ Ян Пурвінський запросив отця Амвросія до Коростеня. Там він став настоятелем парафії Блаженного Гонората.

Похований біля костелу Святої Варвари

Отець Амвросій Міцкевич помер 5 липня 2015 року в Коростені. Наступного дня у парафії Блаженного Гонората відбулася поминальна Свята Меса, а 7 липня тіло священика перевезли до Бердичева, у парафію Святої Варвари.

Поховали його на території костелу Святої Варвари в Бердичеві, поруч із братом Бернардом Міцкевичем. Саме це місце стало для багатьох вірян точкою пам’яті про двох братів-священиків, які залишили помітний слід у житті католицької громади міста.

«Цього священика разом з його братом отцем Бернардом можна з гордістю назвати легендарними для Бердичева та всієї Католицької Церкви в Україні».

У Бердичеві ім’я отця Амвросія згадують не лише в дати народження чи смерті. Його історія — це частина пам’яті міста про людей, які вміли служити тихо, довго і наполегливо, навіть тоді, коли для віри й громади не було легких часів.

За матеріалами Наталії Захарчук