Спочатку погляд зупиняється на двох світловолосих хлопчиках у чорному. Молодший кладе руку братові на плече, іншими руками вони тримаються один за одного. А тепер подивіться ліворуч — на темні сходи. На стіні там видно тінь чоловічої руки.
Це «Принци в Тауері» британського художника Джона Еверетта Мілле — полотно 1878 року. Сьогодні воно належить Royal Holloway, University of London. Картина не є свідченням того, що сталося в Тауері у XV столітті: Мілле народився через кілька століть після зникнення дітей. Але саме його образ став одним із найвідоміших художніх втілень цієї історії.
Картина висить не в Тауері
Сьогодні «Принців у Тауері» можна побачити у Picture Gallery в історичній будівлі Founder’s Building на кампусі Royal Holloway у місті Егем, графство Суррей. Адреса університету — Egham, Surrey TW20 0EX.
Галерея зберігає велику збірку вікторіанського живопису Томаса Голловея. Саме він придбав «Принців у Тауері» у 1881 році. Полотно досить велике: 147,2 сантиметра заввишки і 91,4 сантиметра завширшки.
Royal Holloway відкриває Picture Gallery для відвідувачів у визначені дні, тому перед поїздкою краще перевірити актуальний графік на сайті університету.
До Егема картина потрапила не одразу. У 1878 році Мілле представив її на виставці Королівської академії в Burlington House у Лондоні. Через три роки її купив Томас Голловей для колекції майбутнього коледжу.
Хто ці двоє дітей
Праворуч Мілле зобразив Едуарда V. Йому було 12 років. Ліворуч стоїть його молодший брат Річард, герцог Йоркський, якому було дев’ять. Під лівим коліном Едуарда художник намалював знак Ордена Підв’язки — маленьку деталь, яка нагадує, що перед нами не просто двоє наляканих дітей.
Їхній батько, англійський король Едуард IV, несподівано помер 9 квітня 1483 року. Дванадцятирічний Едуард став новим королем, а дядько хлопчика — Річард, герцог Глостерський — лордом-протектором.
Едуарда поселили у Лондонському Тауері. На той час це саме по собі ще не виглядало як вирок: нові монархи традиційно перебували там перед коронаційною процесією. Пізніше до нього привезли молодшого брата.
Коронації Едуарда V так і не сталося. Влітку дітей усунули від престолонаслідування, а 6 липня коронувався їхній дядько. Він увійшов в історію як Річард III. Детальну хронологію цієї історії наводить офіційний сайт Лондонського Тауера.
Їх бачили дедалі рідше
Одним із найближчих до подій джерел став італієць Доменіко Манчіні, який перебував у Лондоні 1483 року. Він писав, що хлопчиків перевели у внутрішні приміщення Тауера. Спочатку їх ще бачили біля вікон, потім усе рідше, а згодом вони перестали з’являтися.
Манчіні передавав і слова лікаря, який відвідував старшого принца. За його свідченням, Едуард щодня сповідався і каявся, бо вважав, що смерть уже близько.
Але Манчіні не знав, чи справді хлопчик на той момент був мертвий, і не називав способу його загибелі.
Останній запис, на який посилаються історики Лондонського Тауера, датований 16 червня 1483 року. Тоді дітей ще бачили в саду — вони стріляли з лука та грали. Потім надійні згадки обриваються.
Мілле намалював не вбивство, а очікування
Саме тут картина стає особливою. Мілле міг показати нападників, зброю чи сцену смерті. Він не зробив нічого з цього.
Хлопчики просто стоять біля сходів. Річард притискається до старшого брата. Вони тримаються за руки. За ними темрява.
І тінь.
У каталозі великої посмертної виставки Мілле в Королівській академії 1898 року її описали цілком конкретно: на стіні біля звивистих сходів видно тінь чоловічої руки.
Художник багато працював і над самими сходами. За спогадами його сина, Мілле хотів, щоб тло нагадувало інтер’єр Тауера, просив робити там замальовки, а потім переробив композицію, коли вирішив, що сходи вийшли неправильними.
Тож темний простір позаду дітей — не випадкове тло. Він бере на себе майже всю напругу сцени.
А що знайшли під сходами через два століття
У 1674 році під час робіт у Тауері під фундаментом сходів знайшли дерев’яну скриню з двома дитячими скелетами. Їх вирішили вважати останками зниклих принців. За наказом короля Карла II кістки згодом перенесли до Вестмінстерського абатства.
Там вони лежать і сьогодні — у мармуровій урні в каплиці Генріха VII. Напис на ній стверджує, що дітей задушили за наказом Річарда III. Але цей напис з’явився майже через два століття після зникнення хлопчиків…
У 1933 році урну все-таки відкривали. Фахівці дослідили те, що залишилося від знайдених кісток, і дійшли висновку, що це останки двох дітей. Сучасного генетичного підтвердження, що вони належать саме Едуарду V та Річарду, немає.
Річард III пробув королем трохи більше двох років і загинув у битві при Босворті 1485 року. А питання про долю його племінників залишилося.
Через 395 років після їхнього зникнення Мілле не став давати відповідь, якої не мали історики. Він залишив двох дітей, їхні зчеплені руки, сходи — і чужу тінь, яка вже з’явилася на стіні.
Важливі новини та пояснення — поруч із вами.
Читайте більше на Telegram-каналі Субота Онлайн та на сторінці у Facebook.
